Кравченко Андрій Євгенович
КРА́ВЧЕНКО Андрій Євгенович (30. 06. 1956, Київ — 22. 11. 2021, там само) — літературознавець. Син Євгена, брат Ігоря Кравченків. Кандидат філологічних наук (1985). Державна премія України імені Т. Шевченка (1996). Закінчив Київський педагогічний інститут (1977). Учителював, викладав у Київському університеті (1986–91, 2008–11), Київському театральному інституті (1991–95); водночас — науковий співробітник Інституту літератури Академії наук України (1982–97), старший науковий співробітник (від 1998); доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1998–2003); завідувач кафедри словʼянських мов Міжрегіональної академії управління персоналом (2003–04). Досліджував українську прозу й драматургію 20 століття, а також питання літературної освіти. Брав участь у створенні навчального посібника «Історія української літератури ХХ ст.» (у 2-х книгах, 1995–98), для якого написав розділи «Драматургія», «Літературно-мистецьке життя» та літературні портрети Я. Мамонтова, Є. Гуцала, В. Шевчука, Ю. Щербака, О. Корнійчука. Автор низки статей до підручника «Історія української культури» (у 2-х книгах, Київ, 2011) та посібників з української літератури для середніх загальноосвітніх шкіл.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Художня умовність в українській радянській прозі. К., 1988; Молода українська проза. К., 1990; Драматизм національного стилю: творчість Миколи Куліша. Х., 2012.