КРА́ВЧЕНКО Андрій Євгенович (30. 06. 1956, Київ — 22. 11. 2021, там само) — літературо­знавець. Син Євгена, брат Ігоря Кравченків. Кандидат філологічних наук (1985). Державна пре­мія України імені Т. Шевченка (1996). Закінчив Київський педагогічний ін­ститут (1977). Учителював, викладав у Київському університеті (1986–91, 2008–11), Київському театральному ін­ституті (1991–95); водночас — науковий спів­робітник Ін­ституту літератури Академії наук України (1982–97), старший науковий спів­робітник (від 1998); доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1998–2003); завідувач кафедри словʼянських мов Між­регіональної академії управлі­н­ня персоналом (2003–04). Досліджував українську прозу й драматургію 20 столі­т­тя, а також пита­н­ня літературної освіти. Брав участь у створен­ні на­вчального посібника «Історія української літератури ХХ ст.» (у 2-х книгах, 1995–98), для якого написав роз­діли «Драматургія», «Літературно-мис­тецьке життя» та літературні портре­ти Я. Мамонтова, Є. Гуцала, В. Шев­чука, Ю. Щербака, О. Кор­нійчука. Автор низки статей до під­ручника «Історія української культури» (у 2-х книгах, Київ, 2011) та посібників з української літератури для середніх загальноосвітніх шкіл.