Гуцуляк Михайло Васильович
ГУЦУЛЯ́К Михайло Васильович (15. 07. 1894, с. Новоселиця, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 09. 1976, м. Ванкувер, Канада) — географ, історик, громадсько-культурний діяч. Батько Е. Гуцуляка. Член УВАН та Укр. істор. товариства. Закін. гімназію (1916), навч. на юрид. факультеті Львів. університету (1916–18). Учасник створення ЗУНР. Хорунжий, від 1919 — чотар УГА. Після польс. полону в Тухолі на поч. 1921 повернувся у рідне село. Від 1923 — студент філос. факультету Віден. університету (закін. 1926, д-р філософії); 1926–40 — викладач історії та географії Рівнен. укр. гімназії. У 1941 організував і очолив торг. школу в Калуші, 1944 — в Самборі. Того ж року ініціював відкриття у Відні укр. гімназії та двох нар. шкіл. Водночас у 1943–44 — представник Укр. військ. комітету дивізії «Галичина» в р-ні Галич–Калуш–Долина. 1945–48 перебував у таборах для переміщених осіб в Німеччині. Влітку 1948 емігрував до Канади, де організував Асоц. укр. вчителів (1953), заснував Комітет поширення укр. книжки (1954), відділ (згодом — осередок) НТШ у Ванкувері, який очолював від 1961. Завдяки його зусиллям у м. Вікторія споруджено пам’ятник українцю П. Полетиці — досліднику Канади серед. 19 ст. Передав Канад. держ. музею в Оттаві значну колекцію творів гуцул. мистецтва.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Українець — співтворець кордонів Канади й Аляски [П. Полетика]. Ванкувер; Торонто, 1967; When Russia was in America: The Alaska Boundary Treaty Negotiations, 1824–1825 and the Role of Pierre de Poletica. 1971; Перший листопад 1918 на західних землях України за спогадами і життєписами членів комітету... Ванкувер, 1973; К., 1993; Про близьке — здалека: Рівенська Укр. Гімназія 1923–1939. Ванкувер, 1976; Чи сказав правду вітер?...: Спомини, писані в Канаді понадвечір життя. К., 1996.
Рекомендована література
- Слабошпицький М. Листопадовий чин М. Гуцуляка // Україна. 1994. № 10;
- Логвиненко О. Вітер з України став долею емігранта М. Гуцуляка // ЛУ. 1997, 23 жовтня; Погребенник Ф. Надвечірні спогади М. Гуцуляка // Визв. шлях. 1997. № 12.
Завантажити статтю
Людина 
