ГУЦУЛЯ́К Михайло Васильович (15. 07. 1894, с. Новоселиця, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 09. 1976, м. Ванкувер, Канада) — гео­граф, історик, громадсько-культурний діяч. Батько Е. Гуцуляка. Член УВАН та Укр. істор. товариства. Закін. гімназію (1916), навч. на юрид. факультеті Львів. університету (1916–18). Учасник створе­н­ня ЗУНР. Хорунжий, від 1919 — чотар УГА. Після польс. полону в Тухолі на поч. 1921 повернувся у рідне село. Від 1923 — студент філос. факультету Віден. університету (закін. 1926, д-р філософії); 1926–40 — викладач історії та гео­графії Рівнен. укр. гімназії. У 1941 організував і очолив торг. школу в Калуші, 1944 — в Самборі. Того ж року ініціював від­кри­т­тя у Відні укр. гімназії та двох нар. шкіл. Водночас у 1943–44 — пред­ставник Укр. військ. комітету дивізії «Галичина» в р-ні Галич–Калуш–Долина. 1945–48 пере­бував у таборах для пере­міщених осіб в Німеч­чині. Влітку 1948 емігрував до Канади, де організував Асоц. укр. вчителів (1953), заснував Комітет пошире­н­ня укр. книжки (1954), від­діл (згодом — осередок) НТШ у Ванкувері, який очолював від 1961. Завдяки його зуси­л­лям у м. Вікторія споруджено памʼятник українцю П. Полетиці — досліднику Канади серед. 19 ст. Пере­дав Канад. держ. музею в От­таві значну колекцію творів гуцул. мистецтва.