Гюнтер Олександр (Герман) Ріхардович

Визначення і загальна характеристика

ГЮ́НТЕР Олександр (Герман) Ріхардович (26. 10(07. 11). 1890, Харків — 1984, Москва) — право­знавець. Після закінче­н­ня Харків. університету (1915) залишений при ньому професор. стипендіатом і асист. проф. М. Палієнка; до 1918 за­ймався адвокат. практикою. Під час лікува­н­ня у Швейцарії по­зна­йомився з євр. письмен­ником Шолом-Алейхемом, який зробив його прототипом персонажа одного зі своїх оповідань. Після Лютн. революції 1917 Г., як актив. чл. РСДРП (меншовиків), за­пропонували очолити харків. міліцію, однак він від­мовився. 1917–19 — делегат Харків. міської конф. РСДРП (обʼ­єд­наної), кандидат до Установ. зборів від Харків. від­ділу с.-д. організації «Єд­ність». У цей період товаришував з письмен­ником В. Короленком, театр. актором В. Синельниковим, право­знавцями Б. Кістяківським та О. Бобрищевим-Пушкіним. Водночас продовжував викладац. діяльність: 1917 обраний проф. Харків. нар. університету (читав курс держ. права); протягом 1918–20 викладав держ. право та основи право­знавства у Харків. комерц. ін­ституті та жін. університеті; 1919–20 — проф. держ. права Харків. університету. 1920 пере­їхав до Владикавказа (РФ), де захистив дис. «Советская власть и Советская кон­ституция», що була першим дослідж. цієї тематики у рад. державі. 1920–22 і 1924–25 — проф. держ. права, 1922–23 — декан су­спільно-екон. факультету Горського політех. ін­ституту (Владикавказ); 1923–24 — проф. держ. права Харків. ін­ституту нар. господарства; 1925–27 — ректор Горського с.-г. ін­ституту. Один з ініціаторів створе­н­ня Робітн. університету у Владикавказі, 1927 викладав у ньому курс основ держави і права та рад. кон­ституції; від 1927 — проф. права Бакин. університету. 1931 заарешт. за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. меншовиц. організації, увʼязнений на 1,5 р. Після звільне­н­ня пере­їхав до Москви, працював вченим секр. Ін­ституту економіки будівництва (згодом — Центр. дослідниц. ін­ститут пром. споруд), консультантом Наркомату важкої промисловості СРСР. 1938 заарешт. вдруге. Під фіз. і морал. тиском вимушено зі­знався у шпигунстві на користь Німеч­чини й участі у контр­рев. організації, однак 31 серпня 1939 на судовому засі­дан­ні Військ. трибуналу слідчі викрили фальсифікацію справи. Г. випра­вдали, але від­правили на засла­н­ня до Самарканд. обл. Узбеки­стана. 1946 він отримав до­звіл на пере­їзд до Ташкента, де викладав в індустріал. ін­ституті, університеті та на Вищих курсах МВС; 1955 повернувся у Москву, до 1974 працював у архітектур. ін­ституті, читав курс економіки будівництва.

Пр.: Избирательное право. 1917; Субъективно-публичные права граж­дан. Х., 1917; Монархия и республика. 1918; К учению о юридической природе государства. 1918; Власть и право. 1919; Формы правления и формы государствен­ного устройства. 1919; Основы Советской Кон­ституции: Лекция. Владикавказ, 1920; Борьба в природе и право человека на существование // Изв. Горского политех. ин-та. Владикавказ, 1922. № 2; Кровная месть. 1923; Хозяйствен­ные пре­ступления. Х., 1928; Должностные пре­ступления. Х., 1928; Общая часть Уголовного кодекса. Х., 1928; Уголовные кодексы УССР и РСФСР. Сравнительный текст и ком­ментарий. Х., 1929; Конфликты между шариатом и советским правом среди мусульманского населения Северного Кавказа // СС. Х., 1929; Международный меньшевизм: Очерк структуры и идеологии. Москва, 1930; Ше­стой кон­гресс Коминтерна. Х., 1930.

Літ.: Федорова Е. Без­ымян­ное поколение: Зап. правоведа, адвоката, бывшего меньшевика А. Гюнтера (1890–1984). Москва, 2004.

ДА: Центр. держ. архів вищих органів влади і упр. України. Ф. 166, оп. 12, спр. 1990, арк. 1–11.

І. Б. Усенко

Завантажити статтю