ГО́ГОЛЕВЕ — селище міського типу Великобагачанського ра­йону Полтавської області. Знаходиться в центр. частині Полтав. обл., за 8 км від райцентру та за 95 км від обл. центру. Залізнична станція. Площа 12 км2. Насел. 2659 осіб (2001, складає 93,5 % до 1989), пере­важно українці. Історія с-ща починається на­прикінці 19 ст. із від­кри­т­тя під час будівництва залізниці Полтава–Ромо­дан–Київ за 8 км від сучас. с. Великі Сорочинці залізнич. ст. Нероновичанська. Від 1902 — сучасна назва (на честь 50-річчя від дня смерті М. Гоголя). Назва поширилися й на поселе­н­ня, яке почало виро­стати з Пн. На тер. Г. існували хутори Гирчин, Гончарі, Марченки, що виникли на­прикінці 18 ст. як козац. поселе­н­ня. Їх насел. входило до 3-ї козац. общини Устивиц. волості Миргород. пов. Більшість угідь навколо хуторів належали поміщику А. Гудовичу, який жив у Великих Сорочинцях. У 1890-х рр. у Г. було 942 двори (5,3 тис. жит.), 2 православні церкви, синагога, земська школа, канатна ф-ка, від­бувалися 3 ярмарки. Від 1923 — у складі Устивиц., від 1925 — Великобагачан. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Під час нім.-фашист. окупації (16 вересня 1941 — 18 вересня 1943) у околиці Г. діяло під­пі­л­ля. На фронтах 2-ї світової війни воювало 108 гоголівчан. Стрімка роз­будова Г. роз­почалася 1951, коли побл. були від­криті родовища нафти і газу. Від 1957 — смт. Гол. пром. під­приємства: цех з видобутку нафти і газу № 4 та упр. технол. транс­порту нафто-газовироб. упр. «Полтаванафтогаз», центр. база вироб. обслуговува­н­ня ВАТ «Укрнафта». У Г. — заг.-осв. школа, дитсадок; лікарня; Будинок культури, б-ка. У с-щі встановлено памʼятники М. Гоголю, партизанам, які загинули 1943, та воїнам-односельчанам, полеглим на фронтах 2-ї світової війни.