ГОЛИ́НСЬКИЙ Петро Йосипович (05. 07. 1892, с. Під­гайчики, нині Самбір. р-ну Львів. обл. — 27. 06. 1974, Мюнхен) — церковний діяч, педагог. Навч. у Львів., закін. Ін­нсбруц. університет (Австрія, 1918). Працював у повіт. комісаріаті Укр. нац. ради в Рудках. Ред. часопису «Громадська думка». 1919 — хорунжий УГА, потрапив у полон до більшовиків. Згодом ви­їхав до Праги, навч. у Карловому університеті (1920–21). Від лютого 1922 — ієрей, катехит у гімназіях м. Сянок та Сокаль, 1925–39 — проф. Укр. чол. гімназії, 1932–39 — викладач Укр. ін­ституту для дівчат у Пере­мишлі. Від 1927 — референт єпис­коп. ординату в Пере­мишлі. 1939–41 — референт при ген. вікарієві в Ярославі, одночасно — катехит укр. гімназії, пізніше — у Пере­мишлі. 1944 пере­їхав до Австрії, згодом — до Німеч­чини, працював проф. катехитики й педагогіки Укр. духов. семінарії у м. Гіршберґ. Від 1949 — ген. вікарій у Німеч­чині. Один із засн. г. «Християнський голос».