Кривенко Микола Євгенович
КРИВЕ́НКО Микола Євгенович (22. 05. 1950, Київ) — графік, живописець і педагог. Син Є. Кривенка. Член Національної спілки художників України (1988), обʼєднання «Живописний заповідник» (1992). Закінчив Київський художній інститут (1978; майстерня Г. Гавриленка). Учасник 1-ї виставки нонконформістів у Києві (1975). Персональна — у Києві (1983, 1987–88, 1990, 1993, 1995, 1999, 2002–03, 2007, 2009). На творчій роботі. Від 2006 — викладач кафедри рисунку і живопису Київського університету будівництва та архітектури. Основна галузь — станкова графіка і живопис абстрактного напряму. Головні теми — вода, сніг, вітер, повітря, трава. Для творчості К. характерні аскетичність палітри (переважно пастельні кольори, часом одноколірні полотна) та неартикульованість форми (лише чиста, неопосередкована експресія, чуттєвий образ переживання унікального стану). Оформив книги «Знаю і можу» Е. Пелін (1979), «Оповідки давнього Китаю» (1989; обидві — Київ). Автор статей «Що дав мені Григорій Гавриленко» // «Галерея», 2002, № 3–4. Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Національному музеї Т. Шевченка, Хмельницькому музеї сучасного мистецтва, Музеї С. Параджанова (Єреван). Серед учнів — А. Якутович.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (1975), «Гірський Тікич» (1984), «Тест зими», «Яр» (обидва — 1989), «Імла», «Тест літа» (обидва — 1990), «Втеча до Єгипту» (1992), «Стертий напис», «Чудесний улов», «Зелений килим Кавказу», «Піанісимо» (усі — 2001), «Води Псла», «На Пслі», «Молитва» (усі — 2002), «Умовний краєвид» (2007); серія «Без назви» (2006–08).


