Кривенко Микола Євгенович

Визначення і загальна характеристика

КРИВЕ́НКО Микола Євгенович (22. 05. 1950, Київ) — графік, живописець і педагог. Син Є. Кривенка. Член НСХУ (1988), обʼ­єдн. «Живопис. заповід­ник» (1992). Закін. Київський художній ін­ститут (1978; майстерня Г. Гавриленка). Учасник 1-ї ви­ставки нонконформістів у Києві (1975). Персон. — у Києві (1983, 1987–88, 1990, 1993, 1995, 1999, 2002–03, 2007, 2009). На творчій роботі. Від 2006 — викладач кафедри рисунку і живопису Київ. університету будівництва та архітектури. Основна галузь — станк. графіка і живопис абстракт. напряму. Гол. теми — вода, сніг, вітер, повітря, трава. Для творчості К. характерні ас­кетичність палітри (пере­важно пастел. кольори, часом одноко­­лірні полотна) та неартикульованість форми (лише чиста, не­опосередк. екс­пресія, чут­тєвий образ пере­жива­н­ня унікал. стану). Оформив кн. «Знаю і можу» Е. Пелін (1979), «Оповід­ки давнього Китаю» (1989; обидві — Київ). Автор ст. «Що дав мені Григорій Гавриленко» // «Галерея», 2002, № 3–4. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Хмельн. музеї сучас. мистецтва, Музеї С. Параджа­нова (Єреван). Серед уч­нів — А. Яку­тович.

Тв.: «Автопорт­рет» (1975), «Гірський Тікич» (1984), «Тест зими», «Яр» (обидва — 1989), «Імла», «Тест літа» (обидва — 1990), «Втеча до Єгипту» (1992), «Стертий напис», «Чудесний улов», «Зе­­лений килим Кавказу», «Піанісимо» (усі — 2001), «Води Псла», «На Пслі», «Молитва» (усі — 2002), «Умовний крає­вид» (2007); серія «Без назви» (2006–08).

Літ.: Скляренко Г. Звуча­н­ня тиші // Синтези. 1994. № 1; A. Kokkin. Moder­nismens rekonstruksjon // Kunst. Oslo, 1997. № 4; Диченко І. У пошуках колористичного без­меж­жя // Landschaft «Живопис. заповід­ника». К., 2002.

Г. Я. Скляренко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю