ҐЕ́ЛЬБЕР Натан-Міхаель (1891, Львів — 1966, м. Єрусалим, Ізраїль) — історик, громадський діяч. Навч. у гімназії м. Броди, Берлін. і Віден. університетах (докторат, 1914). Під час 1-ї світової війни — офіцер австро-угор. армії. На поч. 1919 був радником віден. пред­ставництва Євр. нац. ради Галичини, що діяла при уряді ЗУНР у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). У 1921–30 — перший секр. Австр. сіоніст. організації. 1933 пере­їхав до Палестини, активно спів­працював у громад. організаціях сіоніст. напрямку. Осн. праці присвяч. історії сіонізму і єврейства Галичини. Серед них — «Die Juden und der polonische Aufstand 1863» («Євреї і польське пов­ста­н­ня 1863», Ві­день; Ляйпциґ, 1923), « » («Історія євреїв Львова», Єрусалим, 1956), «1584–1943 » («Історія євреїв м. Броди 1584–1943», Єрусалим, 1956), «1875–1918: » («Історія сіоністського руху в Галич­чині: 1875–1918», Єрусалим, 1958), «» («Історія євреїв Станіслава», т. 1–2, Єрусалим, 1958), «» («Книга памʼяті Дрогобича, Борислава та околиць», Тель-Авів, 1959), «» («Буськ: історія його єврейства», Тель-Авів, 1962), «» («Книга Жовкви», Єрусалим, 1969). На під­ставі документів і власних спогадів написав ст. «The National Autonomy of Eastern-Galician Jewry in the West-Ukrainian Republic, 1918–1919» («Націо-нальна автономія східно-галицького єврейства у ЗУНР, 1918–1919») // «A History of Polish Jewry During the Revival of Poland» («Історія польського єврейства в часи від­родже­н­ня Польщі», Нью-Йорк, 1990).