ҐЕ́НИК Степан Микола­йович (01. 01. 1936, с. Нижній Березів, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 26. 10. 2026, Івано-Франківськ) — лікар-хірург, винахідник. Доктор медичних наук (1975), професор (1978). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Премія АМНУ (1996). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Закінчив з від­знакою Станіславський медичний ін­ститут (1959). Працював у Войнилівській ра­йон­ній лікарні, де був завідувачем хірургічного від­діле­н­ня, головним лікарем. Від 1968 — у Станіславському медичному ін­ституті (нині Івано-Франківський національний медичний університет): асистент, доцент кафедр патологічної фізіології та го­спітальної хірургії, 1974–83 — за­ступник декана, декан лікувального факультету, професор кафедри факультетської хірургії, 1983–2008 — завідувач кафедри загальної хірургії, згодом — професор кафедри загальної та судин­ної хірургії. Наукові дослідже­н­ня присвячені хірургічним захворюва­н­ням тонкої кишки, змінам в організмі після її резекції, методам сорбційної детоксикації, лікуван­ню облітеруючих захворювань судин нижніх кінцівок та критичної ішемії, за­стосуван­ню малоінвазивних хірургічних втручань. Роз­робляв апарати для зшива­н­ня мʼяких тканин. Отримав 33 авторські свідоцтва на винаходи, 23 патенти та 43 посвідче­н­ня на раціоналізаторські пропозиції. Автор наукових, науково-популярних і публіцистичних праць із питань медицини, охорони здоровʼя, історії та культури. Упорядник книг «150 великих українців» (2001), «150 великих українок» (2003; обидві — Львів). Брав участь у громадській діяльності, зокрема був членом виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, за­ступником голови обласної організації Кон­гресу української інтелігенції, членом президій обласних осередків НТШ та товариства «Просвіта».