Ґрабський Cтаніслав

ҐРА́БСЬКИЙ Cтаніслав (Grabski Stanisław; 05. 04. 1871, с. Борова, нині Варшав. воєводства — 06. 05. 1949, с. Сулєювек побл. Варшави) — польський політичний діяч, право­знавець, економіст. Брат В. Ґрабського. Навч. в університетах Варшави, Берліна і Берна. 1900–39 — викладач, проф. економіки Яґел­лон. (Краків) і Львів. університетів, Госп. академії у с. Дубляни (нині місто Львів. обл.), від 1946 — завідувач кафедри історії сусп. устрою Варшав. університету. Спів­засн. Польс. соціаліст. партії (1892), діяч (від 1905), провід. ідеолог нац.-демократів, таєм. комісар Народової ліги у Галичині. 1917–19 — чл. Польс. нац. комітету в Парижі. У 1919–27 — депутат польс. сейму, 1923 і 1925–26 — міністр у справах вірови­знань і публіч. освіти. До 1-ї світової війни був прихильником пророс. політики, ви­ступав за обʼ­єд­на­н­ня всіх польс. земель у складі Рос. імперії, вороже ставився до українства. Брав участь у пере­говорах між Польщею і РСФРР під час укладе­н­ня Ризького мирного договору 1921. Автор т. зв. закону «Lex Grabski» (1924), що перед­бачав пере­творе­н­ня окремих укр. і польс. шкіл на двомовні (утраквістичні). Його за­провадже­н­ня при­звело до фактич. знище­н­ня укр. шкільництва: кількість україномов. шкіл зменшилась із 2426-ти у 1921–22 до 745-ти у 1927–28. Після 1926 ві­ді­йшов від політики й зосередився на наук.-пед. роботі. Зі вступом до Львова рад. військ 1939 заарешт. і засудж. до 5-ти р. таборів. Звільнений під час амністії 1941, ви­їхав до Лондона. 1942–44 — голова Нац. ради у Лондоні, 1945–47 — віце-президент Кра­йової нар. ради, яка після 1944 виконувала функції тимчас. парламенту Польщі. Наукові праці присвяч. про­блемам економіки, історії господарства та політики (прихильник методу істор. соціологізму). Автор 2-том. спогадів «Pamiętniki» (Warszawa, 1989).

Завантажити статтю