КРА́ВЧЕНКО Ярослав Охрімович (21. 01. 1955, Львів) — мистецтво­знавець. Син Охріма, батько Ольги Крав­­ченків. Кандидат мистецтво­знавства (1996). Обласна премія у галузі мис­тецтво­знавства та культурології імені С. Гординського (2010). Заслужений діяч мистецтв України (2014). Член НСХУ (1988). Закінчив Київський художній ін­ститут (1981; викладачі Ю. Асєєв, П. Бі­­лецький, Л. Міляєва). Працював у Музеї народної архітектури та побуту у Львові (1979–84): старший науковий спів­робітник науково-дослідного від­ділу; 1984–86 — старший науковий спів­робітник від­ділу охорони памʼяток Львівського історичного музею; від 1986 — у Львівській академії мистецтв: від 2005 — професор кафедри історії та теорії мистецтва. Досліджує українську деревʼяну церковну архітектуру та народне мистецтво Галичини, українське образо­­творче мистецтво 16–19 ст., школу М. Бойчука у контекс­ті монументального та станкового малярства України. Вів серію телепередач про творчість львівських художників (1980–94). Автор статей «Будівельний матеріал та інструменти для спорудже­н­ня деревʼяних будівель в Українських Карпатах» // «Наро­­до­­­знавчі зоши­ти», 1997, № 5; «Традиції шко­ли Михайла Бойчука у львівському малярстві епо­­хи тоталітаризму» // «Вісник Львів­­ської ака­де­мії мистецтв», 2001, випуск 12; «Реа­білітація ре­пресованого “Коб­­за­ря”» // «Дзвін», 2010, № 3–4; ста­тей у каталогах («Ви­ставка тво­­рів Охріма Кравченка: Живопис. Графіка», 1984; «Графіка Ігоря Бод­нара», 1987; «Живопис Романа Без­­палківа», 1988; «Павло Федів. Живопис», 1991; «Юрій Мисько. Скульптура», «Орест Манюк. Жи­­вопис», обидва — 2006; «Вулицями Львова. Павло Федів. Малярство», 2007; усі — Львів), наукових збірниках і колективних працях, зо­крема «Деко­­ративно-ужиткове мистецтво: Словник» (Л., 2000, том 1–2); дослідже­н­ня «Школа Михай­ла Бойчука. Охрім Кравченко. Ху­­дожник і час» (Л., К., 2005), «Ми­­хайло Бой­­чук: Альбом-каталог збережених творів» (Л., К., 2010), «Школа Михайла Бойчука. Три­дцять сім імен» (К., 2010). Серед учнів — І. Прокопчук.