Білецький Платон Олександрович

Визначення і загальна характеристика

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Платон Олександрович (08. 11. 1922, Харків — 06. 05. 1998, Київ) — живописець і мистецтво­знавець, педагог. Син Олександра, брат Андрія, онук Івана Білецьких. Доктор мистецтво­знавства (1971), професор (1971). Член-кореспондент НАНУ (1995), академік АМУ (1997). Член СХУ. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1982). Заслужений діяч мистецтв України (1991). Срібна медаль АМ СРСР (1986). Навч. у Ленінгр. ін­ституті театр. мистецтва та Моск. худож. ін­ституті (1942–44), закін. Київ. худож. ін­ститут (1949; майстерня О. Шовкуненка). Працював у Київ. музеї зх. та сх. мистецтва: 1950–51 — за­ступник директора з наукової роботи; 1951–57 — на творчій роботі; 1957–60 — директор Літ.-мемор. будинку Т. Шевченка (Київ). Працював у жанрах порт­рета, пейзажу, натюрморту. Створив порт­рети М. Гоголя (1952), І. Франка (1954), актора Ю. Шумського (1954), спів­ачки Л. Руденко (1958), композицію «Іспанський танець. Артисти Л. Герасимчук та О. Сегал» (1956–57), порт­рет академік Л. Яснопольського (1954), автопорт­рет (1943), порт­рети дружини в хутрі (1951), дружини з сином (1953), матері (1954). Пейзажі Б. по­значаються ліричністю, лаконічністю. Серед них — «Старосі­л­ля під Києвом» (1955), «Берег Київського моря» (1976), «Посохлі троянди» (1997), краєвиди Томська, Москви, Києва. Твори зберігаються у НХМ, ДМТМК, Музеї історії Києва та ін. На­прикінці 50-х рр. залишив живопис заради наук. та пед. діяльності. Викладав у Київ. худож. ін­ституті (1959–98): від 1969 — проф., 1963–66 — проректор з навч.-наук. роботи. Один із засн. факультету теорії та історії мистецтва (1959). Читав курси з історії укр. мистецтва, мистецтва класич. та Далекого Сходу, Візантії та зх.-європ. середньовіч­чя. Пере­бував під впливом наук. ідей батька та М. Конрада. Наук. та наук.-популярні праці охоплюють широке коло явищ і періодів, зокрема дослідж. впливів Близького Сходу на укр. мистецтво. Працям Б. притаман­ний глибокий наук. аналіз у по­єд­нан­ні з худож. (за формою) по­да­н­ням матеріалу. Працював у галузі шевченко­знавства, роз­глядав у взаємодії образотворчу та літ. спадщину митця. Заповнив окремі прогалини укр. образотвор. мистецтва, звертаючись до ви­вче­н­ня офіційно заборон. періодів і творчості замовчуваних митців. Чимало робіт присвяч. реабілітації творчості видат. укр. графіка Г. Нарбута, висвітлен­ню його мист. світо­гляду, виявлен­ню генези стилю митця. Провів фундам. роботу з дослідж. старовин. укр. порт­рета. Як учений і педагог зробив поміт. внесок у формува­н­ня вітчизн. школи мистецтво­знавства. 2002 в Нац. академії образотвор. мистецтва й архітектури від­булися «Перші чита­н­ня памʼяті академіка Платона Білецького».

Пр.: Китайское искус­ство. Очерки. К., 1957; Георгій Іванович Нарбут: Нарис про життя і творчість. К., 1959; Шевченко в Києві: Біогр. нарис. К., 1962; Український порт­ретний живопис XVII–XVIII ст. Про­блеми становле­н­ня і роз­витку. К., 1969; Одержимый рисунком. Повесть о японском художнике Хокусае. Москва, 1970; Мова образотворчих мистецтв. К., 1973; Скарби нетлін­ні. Українське мистецтво у світовому художньому процесі. К., 1974; А. И. Билецкий — византист // Античность и Византия. Москва, 1975 (спів­автор); Живопись Украины. Ленин­град, 1975 (спів­автор); Украинская порт­ретная живопись XVII–XVIII вв. Ленин­град, 1981; Українське мистецтво другої половини ХVII–XVIII століть. К., 1981; Георгий Иванович Нарбут. Ленин­град, 1985; Апостол України. Життя і творчість Тараса Шевченка. К., 1998.

Літ.: Рубан В., Чуліпа І. Білецький Платон // Олексій Шовкуненко та його учні. К., 1994; Рубан В. Художник, вчений, педагог Платон Білецький // Мист. обрії — 98: Альм. К., 1999.

І. І. Чуліпа

Завантажити статтю