Давиденков Микола Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ДАВИДЕ́НКОВ Микола Микола­йович (14(26). 03. 1879, Риґа — 29. 09. 1962, Ленін­град, нині С.-Петербург) — фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1935), професор (1925), академік АН УРСР (1939). Сталінcька премія (1943). Закін. С.-Петербур. ін­ститут інж. шляхів сполучень (1902). Працював на залізниці, водночас від 1909 викладав у С.-Петербур. політех. ін­ституті. 1918 брав участь у створен­ні Екс­перим. ін­ституту шляхів сполучень у Москві. 1920–21 — викладач Донського політех. ін­ституту (м. Новочеркаськ, РФ); 1921–22 — завідувач кафедри опору матеріалів Київ. політех. ін­ституту; 1923–26 — проф. Моск. ін­ституту інж. транс­порту; від 1925 — проф. Ленінгр. політех. ін­ституту, водночас — керівник лаб. мех. властивостей металів Фіз.-тех. ін­ституту АН СРСР (Ленін­град). Автор мех. теорії холодноламкості металів. Ви­вчав пласт. деформацію і міцність у складному напруженому стані, втому металів, природу удар. руйнува­н­ня, методику дослідж. залишк. напружень.

Пр.: Динамические испытания метал­лов. Ленин­град, 1929; 1936; Руководство к практическим занятиям в механической лаборатории: Учеб. Ленин­град, 1929; Механические свойства и испытание метал­лов. К., 1933; Струн­ный метод измерения деформаций. Ленин­град; Москва, 1933; Про­блема удара в метал­ловедении. Ленин­град, 1938; Некоторые про­блемы механики материалов. Ленин­град, 1943; Усталость метал­лов. К., 1949.

Літ.: Николай Николаевич Давиденков // Некоторые про­блемы прочности твердого тела. Москва; Ленин­град, 1959.

М. М. Бесхмельніцина

Завантажити статтю