ДАВИ́ДОВ Олександр Сергі­йович (13(26). 12. 1912, м. Євпаторія, нині АР Крим — 19. 02. 1993, Київ) — фізик. Батько Надії та Тетяни Давидових. Доктор фізико-математичних наук (1950), професор (1951). Акад. НАНУ (1964). Заслужений діяч науки УРСР (1972). Герой Соц. Праці (1982). Ленін. премія (1966), Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1969). Закін. Моск. університет (1939). Під час 2-ї світової війни керував лаб. заводу авіац. двигунів у м. Уфа (Башкорто­стан, РФ). Працював в Ін­ституті фізики АН УРСР (Київ; з пере­рвою): 1945–53 — старший науковий спів­робітник, заст. дир. з наукової роботи, 1964–66 — завідувач від­ділу теорії атом. ядра. 1953–56 — у Фіз.-енергет. ін­ституті (м. Обнінськ, РФ); 1956–64 — у Моск. університеті: проф., від 1958 — завідувач кафедри електродинаміки і квант. теорії. Від 1966 — в Ін­ституті теор. фізики АН УРСР (Київ): завідувач від­ділу багаточастинк. систем, 1973–88 — директор Одночасно від 1964 — професор кафедри теор. фізики Київ. університету. Автор теорії спектрів по­глина­н­ня, люмінесценції, роз­сіюва­н­ня та дис­персії світла в молекуляр. кри­сталах. Перед­бачив роз­щепле­н­ня невироджених молекуляр. термів у кри­сталах, які мають кілька молекул в елементар. комірці (давидовське роз­щепле­н­ня, 1948); роз­вʼязав низку фундам. про­блем ядер. фізики, фізики твердого тіла, квант. біо­фізики. Спільно з Г. Філіповим роз­робив теорію колектив. збуджених станів не­сферич. ядер (теорія неаксіал. ядер, 1958–60). Дослідив збуджені стани квазіодновимір. молекуляр. структур і за­пропонував механізм скороче­н­ня поперечно-смугастих мʼязів (давидовські солітони, 1973–88), роз­винув теорію над­провід­ності керам. сполук (1988–91). Президією НАНУ засн. премію ім. Д.