Дергунов Євген Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ДЕРГУНО́В Євген Олексійович (15. 06. 1936, м. Орша Вітеб. обл., Білорусь — 22. 01. 2001, Київ) — піаніст, композитор, аранжувальник, педагог. Закін. Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1984; викл. В. Подвала). Від 1958 працював на укр. респ. естраді, грав у кінотеатрах; арт. оркестру Київ. цирку (1965–66); муз. кер. джаз. оркестру «Дніпро» (Київ, 1966–67), естрад. оркестру «Зелений вогник» (Черкаси, 1968–70); 2-й диригент джаз. оркестру Е. Рознера Гомел. філармонії (Білорусь, 1971); кер. джаз. оркестру «Антей» КБ О. Антонова (Київ, 1971–72); арт. Київ. мюзик-холу (1973–74, 1977); кер. ансамблю Т. Міансарової Донец. філармонії (1974–75), оркестру пожеж. охорони Києва (1975–77); арт. Київ. об’єдн. муз. ансамблів (1978–82). У 1982–2001 — викладач відділу естрадно-джаз. виконавства Київ. муз. училища ім. Р. Ґлієра. 1989 заснував при Училищі джаз. ансамбль, з яким брав участь у фестивалях у Русе (Болгарія, 1989), Києві (1991–92, 1994), Черкасах (1990, 1992), Сумах (1994–95), концертував у Німеччині (1992–93). Гастролював також з Київ. квартетом саксофоністів, оркестром Київ. військ. округу (Франція, Канада, Бельгія), Держ. естрадно-симф. оркестром України. 2000 створив жін. джаз. квінтет «Beautyband». Для Моск. театру естради аранжував «Джазову ностальгію» за «Серенадою сонячної долини» Ґ. Міллера. Як піаніст виконував твори М. Скорика, І. Поклада, Ю. Маркова, К. Портера, Дж. Ґершвіна, Е.-К. Еллінґтона, В. Бейсі. 2002 у Київ. школі джаз. та естрад. мистецтва створ. музейну експозицію пам’яті Д., в Ужгороді відбувся джаз. фестиваль, присвяч. його пам’яті.

Завантажити статтю