Голосіївський ліс

Визначення і загальна характеристика

ГОЛОСІ́ЇВСЬКИЙ ЛІС — парк-памʼятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значе­н­ня (від 1972). Площа 1052 га. Знаходиться у пд. прав­обереж. частині Києва. З Г. л. межують Голосіїв. парк ім. М. Рильського (141 га), Нац. комплекс «Екс­поцентр» (272 га) та ур­очище «Феофанія» (175 га). У минулому вони були тер. Г. л. і фактично утворюють з ним один масив. Голосіїв. парк ім. М. Рильського — один з найбільших парків культури і від­починку Києва, памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня (від 1990). Він був створ. 1958 у пн.-зх. частині Г. л., від­окремлений від осн. масиву низкою забудов. Композиц. основу парку становить Горіховат. долина вздовж каскаду з 4-х ставків. У парку є спорт. комплекс, Зелений театр, ви­ставк. павіль­йон, атракціони, дит. май­данчик, кафе. 2003 в парку встановлено памʼятник М. Рильському. Тер. Г. л. роз­членов. глибокими ярами та балками, на дні яких протікають струмки, що утворюють озера і ставки заг. пл. бл. 11 га. Від­носна вис. 50 м. Г. л. роз­таш. у найвищій частині міста, окремі ділянки якої становлять понад 100 м над рівнем Дні­пра. Ґрунти пере­важно пред­ставлені сірими і темно-сірими ліс. від­мін­ностями легкосу­глинк. гранулометр. складу.

У Г. л. пере­важають грабово-дубові насадже­н­ня. 1-й деревний ярус пред­ставлений дубом черешковим (трапляються 300–500-річні велетні з обхватом стовбура до 6 м), липою серцели­стою (є дерева віком до 200–300 р.), ясенем звичайним, кленом гостролистим. 2-й ярус сформов. грабом звичайним, кленами польовим і татарським, вʼязом струнким, грушею звичайною лісовою, яблунею лісовою. У пере­зволож. низинах трапляються осика та вільха звичайна. У 3-му ярусі (під­ліску) ростуть ліщина звичайна, бруслина європейська, глід звичайний, калина звичайна, бузина чорна, терен, рокитник, шипшина. 4-й ярус пред­ставлений травʼяни­стою рослин­ністю. Серед видів, занесених до Червоної книги України, — під­сніжник звичайний, любка дволиста, лілія лісова. Ростуть також конвалія звичайна, копитняк звичайний, щавель кінський, осока лісова, чистець жовтий, зірочник лісовий, суниця лісова, медунка лікарська тощо. На тер. Г. л. пред­ставлені також інтродуков. деревні види, які не ростуть в природ. лісах цієї зони: бархат амурський, біла акація, клен сріблястий, дерен білий, скумпія звичайна, каркас західний, сосна європейська тощо.

Тварин. світ Г. л. різноманітний. Серед гризунів трапляються миші, пацюки, ондатра, нутрія, білка звичайна, вовчок великий, лісовий та горішковий, ховрах крапчастий, заєць-русак; комахоїдних — кріт звичайний, бурозубка звичайна, маленька та рівнозуба, кутора велика (занесена до Червоної книги України) та маленька, їжак звичайний та пів­ден­ний; рукокрилих — кажан пізній, нічниця водяна та вусата, вухань звичайний, вечірниця мала, руда та велика, нетопир-карлик та нетопир лісовий; хижаків — куниця лісова, борсук, тхір темний, або звичайний, ласка, лисиця звичайна, єнотоподібний собака. Під впливом госп. діяльності людини видове різномані­т­тя ссавців та й ін. класів тварин зменшується. Орнітофауна Г. л. нараховує понад 50 видів. Найбільш поширені з них — зяблик, мухоловка-білошийка, вівчарик-торохтійка, синиця звичайна голуба та велика, малинівка, або зорянка, дубоніс звичайний. Трапляються також дятел строкатий, славка чорноголова, сойка, дрізд чорний та спів­очий, крутиголовка, іволга звичайна та ін. Серед земноводних поширені тритон звичайний та гребінчастий, кумка звичайна, жабка земляна, ропуха звичайна та зелена, квакша звичайна, жаба травʼяна, го­строморда та ставкова, черепаха водяна, ящірка зелена, прудка та живородна, вуж звичайний, мідянка звичайна (занесена до Червоної книги України), гадюка звичайна. Тільки у Г. л. зберігся ендемік Лісо­степу, занесений до Червоної книги України, — ківсяк Семенкевича.

У сх. частині Г. л. — залишки Китаїв. городища (засн. у 9–10 ст.). У 14 ст. тут засн. печерний монастир — т. зв. Китаївську пустинь, 1763–67 споруджено Троїц. церкву (арх. С. Ковнір). Під городищем роз­таш. входи до печер, які використовувались прадавніми людьми як житло. На Пд. від городища — залишки с-ща часів Київ. Русі, на г. Пере­сечен залишки княжої садиби (дитинець, вали, рови, брама). У давнину тер. Г. л. належала монастирям (входили до складу Києво-Печер. лаври), окремі будівлі яких збереглися дотепер. 1631 київ. митрополит Петро Могила заснував Голосіївську пустинь. У 18 ст. тут насаджено великий лісопарк («посіяно на голому місці» — звідси, ймовірно, походить назва Г. л.). На тер. Г. л. знаходяться Нац. аграр. університет, Гол. астроном. обсерваторія НАНУ, Літ.-мемор. музей М. Рильського, лікув.-оздоров. комплекс «Феофанія». Нині тривають роботи зі створе­н­ня Нац. природ. парку «Голосіївський», основою якого буде Г. л.

Літ.: Гаврилюк В. С., Речмедін І. О. Природа Києва та його околиць. К., 1956; Родичкин И. Д. и др. Сады, парки и заповедники Украинской ССР. К., 1985; Національний природний парк «Голосіївський»: про­блеми і традиції творі­н­ня // Ойкумена. 1995. № 1–2; Дмитрук О. Рослин­ний покрив Києва та його еволюція // Київ як екол. система: природа-людина-виробництво-екологія. К., 2001; Геть­ман В. Національний природний парк «Голосіївський»: пер­спективи створе­н­ня // Історія укр. гео­графії. Спецвипуск: Крає­знавство. 2001. Вип. 4; Зуб Л. М. та ін. Екологічна стежка «Голосіївський ліс». К., 2003; Екологія Голосіївського лісу: Зб. ст. К., 2006.

І. М. Гудков

Завантажити статтю