«КИТА́ЇВСЬКА ПУ́СТИНЬ» Свято-Троїцький чоловічий монастир УПЦ МП Знаходиться в ур­очищі Китаєве в Києві на місці скиту Києво-Печерської Свято-Успенської лаври, що існував у 16–17 ст. На кошти Д. Голіцина 1716 збудовано деревʼяну церкву на честь преподобного Сергія Радонезького. 1767 зведено камʼяний Свято-Троїцький храм із бічними вівтарями на честь цього ж святого та Димитрія Ростовського. 1786 пустинь під­порядковано Києво-Печерській Лаврі, звідки до монастиря пере­ведено богадільню. 1835 споруджено трапезну церкву св. 12-ти апостолів, 1837 — надбрамну дзвіницю. 1853 пустинь отримала назву Свято-Троїцької. Від 1898 тут діяв лаврський свічковий завод. У 1920-х роках монастир закрито, 1930 його територію під­порядковано Всесоюзному дослідному ін­ституту плодового та ягідного господарства. 1932 ро­зі­брано дзвіницю. Після 2-ї світової війни у монастирських будівлях роз­міщувалися Республіканський на­вчально-виробничий комбінат бджільництва й Український НДІ захисту рослин. На початку 1990-х років після ре­ставрації Свято-Троїцької церкви чернече життя почало від­роджуватися. 1993 митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабо­дан) при­значив схиархімандритом Феофіла (Рос­соху). Від 1996 від­новлена пустинь отримала статус монастиря. Настоятель від 1996 — архімандрит Прохор (Костюченко). Серед насельників — 14 мантійних (з них 9 — у священ­ницькому, 4 — дияконському сані) і 3 рясофорні ченці, 1 мантійна і 2 рясофорні черниці, 4 послушники. Святині: мощі преподобних Феофіла і Досифеї, ікони з частками мощей преподобних Серафима Саровського, мученика Трифона, князя Даниїла Московського, список Ватопедської ікони Божої Матері «Заклан­на».