Голота Любов Василівна

ГОЛО́ТА Любов Василівна (31. 12. 1949, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – письменниця. Дружина П. Мовчана. Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2008). Член НСПУ (1977). Всесоюз. премія ім. В. Маяковського (1982), Літ. премія ім. В. Сосюри (2001). Закін. Дніпроп. університет (1972). Працювала журналісткою в період. виданнях, обл. телерадіокомітеті Дніпропетровська. У Києві: 1983–88 – зав. ред. поезії та першої поет. книжки видавництва «Молодь», 1988– 94 – у ред. поезії видавництва «Український письменник»; 1994 організувала і видавала ж. «П’ята пора»; від 1995 – гол. ред. г. «Слово Просвіти». Друкується від 1964. Авторка поет. зб. «Народжена в степах» (Дн., 1976), «Весняне рівнодення» (К., 1978), «Горицвіт» (Дн., 1980), «Вікна» (1983), «Жінки і птиці» (1985), «Дзеркала» (1988), «На чоловічий голос» (1999), «Опромінена часом» (2001; усі – Київ); кн. публіцистики «Сотворіння» (К., 2006); роману «Епізодична пам’ять» («Київ. Русь», 2007, № 3). Проз. твори Г. опубл. у колект. зб. «Оповідання–86» (К., 1986), «Оповідання–87» (К., 1987), друкуються у періодиці. Видала низку дит. поет. книг.

В. П. Павловська

завантажити статтю