ГОЛОЯ́Д Галина Омелянівна (псевд. — Марта Гай, пані Р, Ярина; 30. 06. 1922, Львів — 02. 01. 2003, Київ) — письмен­ниця, діячка ОУН–УПА. Мати Б. Голояда. Член НСПУ (1996). Журналіст. премія ім. Петра Полтави (1997). Закін. гімназію і матем.-фіз. ліцей у Польщі. Від 1939 — у під­піл­лі ОУН: організовувала діяльність Укр. від­діл. Червоного Хреста, працювала в ред.-тех. від­ділі референтури пропаганди Львів. краю (1945–48) та Гол. проводу ОУН. Була секр. П. Федуна. За роботу в під­піл­лі нагороджена Срібним Хрестом заслуги. Ре­прес. 1950, покара­н­ня від­бувала у сталін. концтаборах. Звільнена 1964, жила у м. Бурштин (Галиц. р-н Івано-Фр. обл.), де організувала дит. клуб «Юні охоронці природи», школу молитви та ін. Поезіям Г. властиве природне чуття худож. образу; у проз. творах, напис. у манері традицій рідної літ-ри, осмислює пере­житі трагічні й героїчні події в історії українського народу, описує ви­значні по­статі, зокрема жінок-патріоток. У першій зб. віршів «До зорі», ви­даній у під­піл­лі 1950, оспівала походи УПА в Польщу та Словач­чину (1946–47). У поет. зб. «Свіча» (Галич, 1995) пере­важають громадян. мотиви. У набутку Г. також: роман-дилогія «Дорога» (1992), зб. істор. оповідань для дітей «Під покровом Богородиці» (1996), драма-лібрето до опери «Ярослав Осмомисл» (1998), «Казка про внука» (1999), кіносценарій «Серце пов­станця» (1999), есе «Філософія чину» (2000), зб. нарисів «Україна» (2002), «Ви­брані твори» (2002; усі — Галич), зб. історико-філос. статей про Україну і Росію «Антропологія духа» (Ів.-Ф., 2002). Частина творів Г. ще не опубл.