Греков Борис Дмитрович

ГРЕ́КОВ Борис Дмитрович (09(21). 04. 1882, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 09. 09. 1953, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1934), професор (1918). Академік АН СРСР (1935), чл. Польс. (1947) і Болгар. (1947) АН, почес. чл. АН Білоруської РСР (1947). Сталін. премії (1943, 1948, 1952). Державні нагороди СРСР. Навч. у Варшав. (1901–05), закін. Моск. університет (1907). У 1911–16 — приват-доцент Петрогр. університету, протягом 1916–17 викладав у його Перм. відділ.; 1918–21 — проф., декан суспільно-педагог. факультету Таврій. університету (Сімферополь). Від 1921 працював у Археогр. комісії АН СРСР, від 1923 — проф. Ленінгр. університету. 1930 заарешт. у справі академік С. Платонова, впродовж місяця перебував у в’язниці. Від 1935 — завідувач відділу раннього феодалізму Держ. академії історії матеріал. культури; 1936–38 — директор Ленінгр. відділ. Інституту історії АН СРСР; 1938–52 — Інституту історії АН СРСР; водночас у 1944–46 — директор Інституту історії матеріал. культури АН СРСР, 1946–51 — Інституту слов’янознавства АН СРСР, 1946–52 — академік-секр. Відділ. історії та філософії АН СРСР. Був проф. низки Моск. і Ленінгр. ВНЗів. Досліджував соц.-екон. та політ. проблематику середньовіч. історії сх. слов’янства. Після репресій змушений прилаштовуватися під ідеол. запити сталін. режиму, що позначилось на його наук. працях. Автор концепцій про дофеодал. та феодал. лад у Київ. Русі, утворення давньорус. держави внаслідок внутр. розвитку сх.-слов’ян. племен, високий ступінь соц.-культур. розвитку Київ. Русі, які у 30-х — на поч. 40-х рр. викликали гострі дискусії у рад. наук. середовищі. Наприкінці 30-х легітимізував знакове положення укр. істориків (К. Гуслистого і Ф. Ястребова) про Київ. Русь як спіл. період історії предків укр., білорус. і рос. народів, що відповідало новому ідеол. курсу рад. кер-ва. Осн. погляди із давньорус. історії виклав у монографії «Київська Русь», яка багато разів перевидавалася і стала взірцем рад. історіографії у галузі сх.-слов’ян. медієвістики. Організатор і актив. учасник академ. дискусій кін. 30-х — поч. 40-х рр. з проблематики етногенезу сх. слов’ян. Заклав основи концепції давньорус. народності. Неодноразово головував на спільних засіданнях істор. інститутів АН СРСР і АН УРСР, зокрема на тих (1947–48), де була опрацьована єдина методологія й схема курсу історії України та узгоджена уніфікована періодизація на основі формац. підходу, яка лягла в основу 2-том. «Історії Української РСР» (К., 1953; 1955; 1967; 1969). Брав безпосередню участь у підготовці укр. рад. істориків, зокрема у серед. 30-х рр. схвалив і підтримав напрям наук. досліджень В. Голобуцького з історії козаччини. З нагоди 100-річчя від дня народження у Миргороді встановлено пам’ятник Г.

Рекомендована література

1. Мавродин В. В. Борис Дмитриевич Греков (1882–1953). Ленинград, 1968;
   Google Scholar Internet
2. Горская Н. А. Борис Дмитриевич Греков. Москва, 1999;
   Google Scholar Internet
3. Брачев В. С., Дворниченко А. Ю. Кафедра русской истории Санкт-Петербургского университета (1834–2004). С.-Петербург, 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю