ГРИГОРО́ВИЧ Юрій Микола­йович (Григорович Юрий Николаевич; 02. 01. 1927, Ленін­град, нині С.-Петербург — 19. 05. 2025, Москва) — російський артист балету, балет­мейстер, педагог. Професор (1970). Народний артист СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1986). Держ. премії СРСР (1985), Узбец. РСР (1983). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закін. Ленінгр. хореогр. училище (1946; викл. А. Писарев, Б. Шавров). Від­тоді — соліст балету, від 1961 — балет­мейстер Ленінгр. театру опери та балету ім. С. Кірова; 1964–95 — худож. кер. балету Великого театру в Москві; водночас 1974–88 — проф. Ленінгр. консерваторії; від 1988 — завідувач кафедри хорео­графії Моск. академії хореогр. мистецтва. Від 1973 — президент Комітету танцю Між­нар. ін­ституту театру ЮНЕСКО, від 1996 — Між­нар. спілки діячів хорео­графії. Засн. і голова журі Між­нар. конкурсу балету ім. С. Лифаря (від 1994, Київ) та Між­нар. юнац. конкурсу класич. танцю ім. Ю. Григоровича «Фуете “Артека”» (1998, АР Крим). Від 1994 — почес. президент Академії танцю України. 1948 дебютував як балет­мейстер по­становкою балету «Лелеченя» Д. Клебанова (Нар. театр балету Ленінгр. будинку культури ім. М. Горького). Здійснив новаторські по­становки балетів «Камʼяна квітка» С. Прокофʼєва (1957), «Легенда про любов» А. Мелікова (1961), «Спартак» А. Хачатуряна (1968; Ленін. премія, 1970), «Іван Грозний» на музику С. Прокофʼєва (1975), «Ангара» А. Ешпая (1976; Державна премія СРСР, 1977), «Золота доба» Д. Шостаковича (1982), а також танців в операх «Жовтень» В. Мураделі (1964), «Руслан і Людмила» М. Глінки (1972). Створив власні інтер­претації класич. балетів «Спляча красуня» (1963) та «Лебедине озеро» (1969) П. Чайковського, «Ромео і Джульєт­та» С. Прокофʼєва (1978), «Раймонда» О. Глазунова (1984), «Жізель» А. Адана, «Баядерка» (обидва — 1987) та «Дон Кіхот» (1994) Л. Мінкуса. Ставив балети на сценах ві­домих театрів, зокрема Ґранд-Опера (Париж), Рим. опери, Данського королів. балету, Нац. театру у Празі, Великого театру в Варшаві тощо. Творчість Г. започаткувала дис­кусію про шляхи роз­витку вітчизн. балету і знаменувала новий етап його становле­н­ня. У по­становках вдало по­єд­нано класичні традиції та їхнє сучасне трактува­н­ня. Віртуозний танцівник демі-класич. та характер. планів. У репертуарі пере­важають гротескові партії: Нуралі («Бахчисарайський фонтан» Б. Асафʼєва), Шурале (однойм. балет Ф. Ярул­ліна), Северʼян («Камʼяна квітка» С. Прокофʼєва). Творчості Г. присвячено низку фільмів, зокрема «Балет­мейстер Юрій Григорович» (1970), «Балет від першої особи» (1986; обидва — реж. Ю. Альдохин, Центр. студія наук.-популяр. фільмів).