Вознесенськ
ВОЗНЕСЕ́НСЬК — місто обласного підпорядкування Миколаївської області, райцентр. Знаходиться у зх. частині обл., на р. Пд. Буг, за 89 км від обл. центру. Залізнична ст., автовокзал. Через місто пролягає автомобіл. траса Миколаїв– Київ. Має автобусне сполучення з містами Первомайськ, Одеса, Кіровоград, Кривий Ріг, Вінниця. Площа 23 км2. Насел. 42 634 особи (2001, складає 97,2 % до 1989), переважно українці. 1795 на місці колиш. запорозького зимівника Соколи за указом Катерини ІІ розпочалося будівництво В. за проектом франц. інж. Франца де Волана як губерн. міста. 1795–97 — адм. центр Вознесен. намісництва, 1797–1803 — заштатне містечко Новорос. губ., 1803–17 — гол. станиця Бузького козац. війська. Від 1817 — заштатне місто Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. Після скасування кріпацтва в місто потягнулися безземел. селяни; створ. підприємства: завод з ремонту с.-г. машин, свічк. завод, соледробарка, гончарні, виноробні підприємства. На поч. 20 ст. В. був повіт. містом і входив до складу Херсон. губ. 1912 побудовано залізницю Одеса–Бахмач, яка пройшла через В. 1920–23 — повіт. центр Херсон. (1920–22 — Микол.) губ., від 1923 — райцентр Микол. округи, від 1932 — Одес., 1944 — Микол. обл. 1938 В. отримав статус міста обл. підпорядкування. Жит. В. потерпали від голодомору 1932–33. Від 7 серпня 1941 до 24 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Гол. пром. підприємства: ЗАТи — «Возко», «Вікторія», «Аліса» (виробництво одягу та взуття), «Вознесен. взуттєве підприємство», «Вознесен. консерв. завод»; ВАТи — «Вознесен. хлібозавод», «Вознесен. сирокомбінат», «Вознесен. агропромтехніка»; колективні підприємства — «Вознесен. харчосмакова ф-ка», «Вознесен. друкарня»; меблеве підприємство «Інтер’єр». У В. працюють 5 буд. організацій та 4 транспорт. підприємства. Є 9 заг.-осв. шкіл, гімназія, заг.-осв. школа-інтернат, спец. школа-інтернат для дітей з вадами фіз. та розумового розвитку, 12 дитсадків, Центр дит. творчості і станція юних техніків, с.-г. ліцей, ПТУ, Вознесен. коледж Микол. аграр. університету; центр. рай. лікарня, станція швидкої допомоги, кризовий центр «Надія»; стадіон, ДЮСШ, спорткомплекс; Вознесенський художній музей Є. Кибрика, Вознесенський історичний музей, дит. муз. школа, школа мистецтв, 6 б-к, 4 Будинки культури, кінотеатр. Нар. колективи: духовий оркестр, оркестр нар. інструментів, драм. театр, ТЮГ, театр мініатюр, ансамбль укр. пісні. У місті виходять міська г. «День за днем» та рай. г. «Вісті Вознесенщини». Реліг. громади: 4 — УПЦ МП, 3 — УПЦ КП, 2 — євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, юдейська. Серед пам’яток архітектури — ротонда (19 ст.) у парку ім. М. Островського. У В. народилися: академік НАНУ Б. Буркинський, академік АН УРСР А. Сапєгін, д-р фіз.-мат. н. С. Неділько, д-р с.-г. н. Г. Турянський; прозаїк, публіцист В. Савченко, поет Л. Федорук, теоретик кіно, драматург О. Вознесенський; скульптори І. Андреолетті та В. Щербина, канд. мистецтвознавства Р. Бернацька; засл. арт. УРСР В. Бойко, нар. арт. УРСР Д. Франько; тренер (легка атлетика) І. Муренко.
Рекомендована література
- Слободянюк Б. Й. Вознесенськ: Нарис. О., 1978;
- Вознесенськ: Інформ.-ілюстр. довід. Б. м., 1994;
- Долина богини Даны. Вознесенск: Истор.-краевед. очерк. Вознесенск, 2001.