Краматорськ

КРАМАТОРСЬК – місто обласного значення До­­нецької області. Краматор. міськ­­раді підпорядк. с-ща Ашуркове та Василівська Пустош, села При­­вілля та Семенівка, смт Біленьке, Комишуваха, Красноторка, Ма­­лотаранівка, Олександрівка, Со­­фіївка, Шабельківка, Ясна Поляна, Ясногірка. Знаходиться на р. Казенний Торець (притока Сі­­верського Дінця, бас. Дону), за 95 км від обл. центру. Пл. 305 км² . Насел. 181 025 осіб (2001, скла­­дає 91,4 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни, білоруси, вірмени та пред­ставники ще 73-х національно­стей. Вузол автомоб. доріг і за­­лізниць. На пн.-зх. околиці вияв­лено каменоломні та майстерні з оброблення кременю доби неоліту. Побл. К. також дослід­жено курганне поховання доби бронзи. Заселення тер. сучас. К. почалося у 2-й пол. 18 ст. Ініціатива утворення поселень на річ­ках Казенний Торець, 1-а та 2-а Біленькі, Бичок і Маячка належала переважно представникам старшини Ізюм. слобідського та Бахмут. кінного козацьких полків. Понад 200-літню історію мають смт Біленьке, Красноторка, Ша­бельківка, Ясногірка. Виникнен­ня міста пов’язане з будівництвом Курсько-Харково-Азов. залізни­ці та спорудження на ній 1868 побл. Казенного Торця напівстан­­ції К. Завдяки буд-ву Донец. кам’яновугіл. залізниці 1878 во­на стала вантажно-пасажир. вузл. станцією. 1885 поряд з нею уве­­дена в експлуатацію завод Е. Адель­­мана з виготовлення вапна й алебастру. 1896 збудовано мех. і ливар. завод нім. фірми «В. Фіцнер і К. Гампер», 1898 закладено доменну піч на заводі Краматор. металург. товариства (нині Старокраматорський машинобудівний завод і Краматорський металур­гійний завод). До 1917 К. входив до Білян. волості Ізюм. пов. Хар­ків. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–32 – райцентр. Від 1932 – місто обл. значення.

1929 у К. розпочато будівництво (1934 уве­дено в дію) Новокраматорського машинобудівного заводу. Від 20 жовтня 1941 до 6 лютого 1942 та від 27 лютого 1942 до 6 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. 1897 мешкало бл. 12 тис., 1939 – 94,1 тис., 1959 – 115,4 тис., 1979 – 178,2 тис. осіб. 1971 К. нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Сучас. К. – один із центрів важкого машинобудування України. Працюють також «Енергомашспецсталь», Кра­­ма­торський завод важкого верста­тобудування, заводи з виготовлен­ня автоген., технол. і спец. ус­тат­ку­вання, металоконструкцій, це­­мен­ту. У К. – Донбаська держав­на машинобудівна академія, при­ват. екон.-гуманітар. інститут, Донбас. інститут техніки та менеджменту Між­нар. наук.-тех. університету, маш.-буд. коледж Донбас. маш.-буд. академії, технікум Донец. університету еко­номіки і торгівлі, технол. технікум, вище профес. училище, вище профес.-буд. училище, торг.-кулі­нар. ліцей, 31 заг.-осв. школа, укр. г-зія, школа-інтернат, 34 дитсад­ки; Палаци культури «Будівельник», ім. Леніна та Новокраматор. маш.-буд. заводу, клуби «Зоря», «Надія», «Ювілейний», 3 школи мистецтв, художня школа, Краматорська історії міста Музей, Кра­­маторський художній музей, центр. міська публ. бібліотека та її 14 філій, кінотеатр «Батьківщина»; 3 міських лікарні, дит. територ. мед. об’єдн., психіатр. лікарня, 2 стоматол. поліклініки, полого­вий будинок, протитуберкульоз., наркол., онкол., шкірно-венерол. диспансери, СЕС, будинок дитини; відділ. 17-ти банків. Функ­ціонують нар. аматор. колективи: театр книги «Еспада», фольклор. гурт «Курінець», ансамбль укр. піс­­ні «Горицвіт», вокал. ансамбль «Мелодія». Друковані ЗМІ: «Кра­­маторская правда», «Академия», «Вестник Краматорска», «Вестник НКМЗ», «Восточный проект», «КЕГИ-експрес», «Краматорские новости», «Новости Краматорска», «Общежитие», «Поиск», «Тех­­нополис», «Школьный вест­­ник».

У місті засн. 11 громад. організацій нац.-культур. спрямуван­ня, зокрема товариства греків «Аристид», польс. і китай. культур. Діють 20 православ. реліг. громад, 32 – протестантських (5 – євангел. християн-баптистів, 5 – християн віри євангельської, 3 – свідків Єгови, 1 – адвентистів сьомого дня), 1 – РКЦ, 1 – юдеїв, 1 – буддистів. 2004 створ. ре­гіон. ландшафт. парк «Краматорський», який охоплює заповідні зони «Біленька», «Білокузь­минівка», «Комишуваха», «Пчол­кінські скам’янілі дерева» (заг. пл. складає бл. 1740 га). Є 12 скверів. К. має давні спорт. традиції (перше товариство любителів спор­­ту тут засн. 1912). Нині спорт. база міста – плавал. басейн, 2 стадіони, 126 спорт. майданчиків, 50 спортзалів, скеледром. На тер. міста встановлено 15 мемор. дощок і 58 пам’ятників. У сквері Героїв на брат. могилі вої­­нів-визволителів – пам’ятник «Батьківщина-Мати». Серед видат. уродженців – фахівець у галузі металургії, чл.-кор. НАНУ В. Лакомський, металознавець, академік АН Білорус. РСР В. Север­денко, теплофізик, академік АН Білорусі О. Мартиненко, гірн. інж.-механік В. Білобров, фахівець у галузі машинознавства В. Гапо­нов, фахівець у галузі оброб­лення металів В. Єфимов, матеріалознавці С. Затуловський, О. Ушеров-Маршак, фахівець у галузі механіки М. Зінов’єв, математики В. Котляров, О. Кушпель, фахівець у галузі електро­зварювання В. Петушков, хіміки М. Степаненко, В. Тимохін, еко­номісти І. Алдохін, О. Єськов, М. Карлін, Ю. Макогон, С. Науменкова, В. Рокоча, лікарі І. Аб­­ра­мець (фармаколог), К. Баєв (ра­діофізик), І. Василенко (пато­ло­гоанатом), М. Золотухін (акушер-гінеколог), М. Первак (раді­о­лог), Т. Чабан (терапевт), пе­­да­гог Н. Гавриш, філософ М. Леп­ський; письменниця Роксана (справжнє – Оксана) Гедеон, по­ет П. Єлагін, письменник, літературознавець В. Оліфіренко, драматург, режисер В. Тарасов; художники А. Єременко, М. Іванов, М. Пархоменко; композитор, диригент, нар. арт. УРСР П. Гай­дамака, акторка, нар. арт. РРФСР М. Булгакова, актор, засл. арт. України О. Ганноченко, музико­знавець В. Самохвалов; церк. діяч УПЦ МП Іполит (О. Хілько); тренери Л. Милокостова (плавання), В. Потапкін (велоспорт), спорт­смени О. Вакуленко (греко-рим. боротьба), Л. Гарагуля (сам­бо), О. Захарова (скелелазіння), О. Марковниченко (велоспорт); Герої Рад. Союзу М. Бобров, Л. Гончаров, А. Лук’янов, В. Свір­чевський. З містом пов’язані жит­тя та діяльність Героїв України промисловців Ю. Білоброва і Г. Скударя; держ. і політ. діячів О. Ляшка, В. Масола, Р. Богати­рьової; поета М. Рибалка; актора, режисера, нар. арт. УРСР Л. Бико­­ва, співака, нар. арт. СРСР і Укра­­їни Й. Кобзона; шахіста Р. Пономарьова.

Літ.: Златокрылец Н. М. Краматорск: Путеводитель. Д., 1984; Волошина Н. Е., Зеленская Л. И., Клименко Л. В., Коцаренко В. Ф. Малоизвестные стра­ни­цы истории города Краматорска. Краматорск, 1998; Його ж. Краматорская быль. Краматорск, 2002; Бабкин В. Краматорск, опаленный войной. Краматорск, 2003; Гарин В. Б. Краматорск: город и люди. Краматорск, 2003.

В. Ф. Коцаренко

Рекомендована література

1. Златокрылец Н. М. Краматорск: Путеводитель. Д., 1984;
   Google Scholar Internet
2. Волошина Н. Е., Зеленская Л. И., Клименко Л. В., Коцаренко В. Ф. Малоизвестные стра­ни­цы истории города Краматорска. Краматорск, 1998;
   Google Scholar Internet
3. Його ж. Краматорская быль. Краматорск, 2002;
   Google Scholar Internet
4. Бабкин В. Краматорск, опаленный войной. Краматорск, 2003;
   Google Scholar Internet
5. Гарин В. Б. Краматорск: город и люди. Краматорск, 2003.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

завантажити статтю