Краматорськ

КРАМАТОРСЬК — місто обласного значе­н­ня До­­нецької області. Кр­аматорській міській раді під­порядковані с-ща Ашуркове та Василівська Пустош, села При­­ві­л­ля та Семенівка, смт Біленьке, Комишуваха, Красноторка, Ма­­лотаранівка, Олександрівка, Со­­фіївка, Шабельківка, Ясна Поляна, Ясногірка. Знаходиться на р. Казен­ний Торець (притока Сі­­верського Дінця, бас. Дону), за 95 км від обл. центру. Площа 305 км² . Населе­н­ня 181 025 осіб (2001, скла­­дає 91,4 % до 1989), пере­важно українці, проживають також росіяни, білоруси, вірмени та пред­­ставники ще 73-х національно­стей. Вузол автомобільних доріг і за­­лізниць. На пів­нічно-західній околиці вияв­лено каменоломні та майстерні з обробле­н­ня кременю доби неоліту. По­близу К. також дослід­жено курган­не похова­н­ня доби бронзи. Заселе­н­ня території сучасного К. почалося у 2-й половині 18 ст. Ініціатива утворе­н­ня поселень на річ­ках Казен­ний Торець, 1-а та 2-а Біленькі, Бичок і Маячка належала пере­важно пред­ставникам старшини Ізюмського слобідського та Бахмутського кін­ного козацьких полків. Понад 200-літню історію мають смт Біленьке, Красноторка, Ша­бельківка, Ясногірка. Виникнен­ня міста повʼязане з будівництвом Курсько-Харково-Азовської залізни­ці та спорудже­н­ня на ній 1868 по­близу Казен­ного Торця напів­стан­­ції К. Завдяки будівництву Донецької камʼяновугільної залізниці 1878 во­на стала вантажно-пасажирською вузловою станцією. 1885 поряд з нею уве­­дена в екс­плуатацію завод Е. Адель­­мана з виготовле­н­ня вапна й алебастру. 1896 збудовано механічний і ливарний завод німецької фірми «В. Фіцнер і К. Гампер», 1898 закладено домен­ну піч на заводі Кр­аматорського металургійного товариства (нині Старокр­аматорський машинобудівний завод і Кр­аматорський металур­гійний завод). До 1917 К. входив до Білянської волості Ізюмського пов. Харківської губернії. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–32 — райцентр. Від 1932 — місто обл. значе­н­ня.

1929 у К. роз­почато будівництво (1934 уве­дено в дію) Новокр­аматорського машинобудівного заводу. Від 20 жовтня 1941 до 6 лютого 1942 та від 27 лютого 1942 до 6 вересня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. Діяло під­пі­л­ля. 1897 мешкало близько 12 тис., 1939 — 94,1 тис., 1959 — 115,4 тис., 1979 — 178,2 тис. осіб. 1971 К. нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Сучасний К. — один із центрів важкого машинобудува­н­ня України. Працюють також «Енергомашспец­сталь», Кра­­ма­торський завод важкого верста­тобудува­н­ня, заводи з виготовлен­ня автоген­ного, технологічного і спеціального ус­тат­ку­ва­н­ня, металокон­струкцій, це­­мен­ту. У К. — Донбаська держав­на машинобудівна академія, при­ватний економіко-гуманітарний ін­ститут, Донбаський ін­ститут техніки та менеджменту Між­народного науково-технічного університету, машинобудівний коледж Донбаської машинобудівної академії, технікум Донецького університету еко­номіки і торгівлі, технологічний технікум, вище професійне училище, вище професійно-будівельне училище, торговельно-кулі­нарний ліцей, 31 загальноосвітня школа, українська гімназія, школа-інтернат, 34 дитсад­ки; Палаци культури «Будівельник», імені Леніна та Новокр­аматорського машинобудівного заводу, клуби «Зоря», «Надія», «Ювілейний», 3 школи мистецтв, художня школа, Кр­аматорська історії міста Музей, Кра­­маторський художній музей, центральна міська публічна бібліотека та її 14 філій, кінотеатр «Батьківщина»; 3 міських лікарні, дитяче територіальне медичне обʼ­єд­на­н­ня, психіатрична лікарня, 2 стоматологічні поліклініки, полого­вий будинок, протитуберкульозний, наркологічний, онкологічний, шкірно-венерологічний диспансери, СЕС, будинок дитини; від­діле­н­ня 17-ти банків. Функ­ціонують народні аматорські колективи: театр книги «Еспада», фольклорний гурт «Курінець», ансамбль української піс­­ні «Горицвіт», вокальний ансамбль «Мелодія». Друковані ЗМІ: «Кра­­маторская правда», «Академия», «Вестник Кр­аматорска», «Вестник НКМЗ», «Восточный проект», «КЕГИ-екс­прес», «Кр­аматорские новости», «Новости Кр­аматорска», «Общежитие», «Поиск», «Тех­­нополис», «Школьный вест­­ник».

У місті засновано 11 громадських організацій національно-культурного спрямуван­ня, зокрема товариства греків «Аристид», польської і китайської культур. Діють 20 православних релігійних громад, 32 — проте­стантських (5 — євангельських християн-баптистів, 5 — християн віри євангельської, 3 — свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня), 1 — РКЦ, 1 — юдеїв, 1 — буд­дистів. 2004 створено регіональний ландшафтний парк «Кр­аматорський», який охоплює заповід­ні зони «Біленька», «Білокузь­минівка», «Комишуваха», «Пчол­кінські скамʼянілі дерева» (загальна площа складає бл. 1740 га). Є 12 скверів. К. має давні спортивні традиції (перше товариство любителів спор­­ту тут засновано 1912). Нині спортивна база міста — плавальний басейн, 2 стадіони, 126 спортивних май­данчиків, 50 спорт­залів, скеле­дром. На території міста встановлено 15 меморіальних дощок і 58 памʼятників. У сквері Героїв на братській могилі вої­­нів-визволителів — памʼятник «Батьківщина-Мати». Серед видатних уродженців — фахівець у галузі металургії, член-кореспондент НАНУ В. Лакомський, метало­знавець, академік АН Білоруської РСР В. Север­денко, теплофізик, академік АН Білорусі О. Мартиненко, гірничий інженер-механік В. Білобров, фахівець у галузі машино­знавства В. Гапо­нов, фахівець у галузі оброб­ле­н­ня металів В. Єфимов, матеріало­знавці С. Затуловський, О. Ушеров-Маршак, фахівець у галузі механіки М. Зіновʼєв, математики В. Котляров, О. Кушпель, фахівець у галузі електро­зварюва­н­ня В. Петушков, хіміки М. Степаненко, В. Тимохін, економісти І. Алдохін, О. Єськов, М. Карлін, Ю. Макогон, С. Науменкова, В. Рокоча, лікарі І. Аб­­ра­мець (фармаколог), К. Баєв (ра­діофізик), І. Василенко (пато­ло­го­анатом), М. Золотухін (акушер-гін­еколог), М. Первак (раді­о­лог), Т. Чабан (терапевт), педагог Н. Гавриш, філософ М. Леп­ський; письмен­ниця Роксана (справжнє — Оксана) Гедеон, по­ет П. Єлагін, письмен­ник, літературо­знавець В. Оліфіренко, драматург, режисер В. Тарасов; художники А. Єременко, М. Іванов, М. Пархоменко; композитор, диригент, народний артист УРСР П. Гай­дамака, акторка, народна артистка РРФСР М. Булгакова, актор, заслужений артист України О. Ган­ноченко, музико­­знавець В. Самохвалов; церковний діяч УПЦ МП Іполит (О. Хілько); тренери Л. Милокостова (плава­н­ня), В. Потапкін (велоспорт), спортс­мени О. Вакуленко (греко-римська боротьба), Л. Гарагуля (сам­бо), О. Захарова (скелелазі­н­ня), О. Марковниченко (велоспорт), Герої Радянського Союзу М. Бобров, Л. Гончаров, А. Лукʼянов, В. Свір­чевський. З містом повʼязані жит­тя та діяльність Героїв України промисловців Ю. Білоброва і Г. Скударя; державних і політичних діячів О. Ляшка, В. Масола, Р. Богати­рьової; поета М. Рибалка; актора, режисера, народного артиста УРСР Л. Бико­­ва, спів­ака, народного артиста СРСР і Укра­­їни Й. Кобзона; шахіста Р. Пономарьова.