Краніологія

КРАНІОЛО́ГІЯ (від грец. ρανίον — череп і …логія) — розділ анатомії тварин і людини, що вивчає особливості побудови та форми черепа. Кра­ніол. дослідж. особливо широко застосовують у антропології для висвітлення осн. напрямів еволюції людини в процесі антропогенезу, з’ясування статі та віку викопних людей із давніх і серед­ньовіч. поховань, визначення ін­дивід. та груп. характеристик фіз. типу тощо. Біля витоків К. як роз­ділу антропології стояв нім. при­родознавець Й.-Ф. Блуменбах, який в останній чв. 18 — 1-й пол. 19 ст. зібрав і описав велику ко­лекцію черепів людності з різних регіонів Землі. Значну роль в її розвитку відіграв швед. анатом А. Ретціус. 1842 він увів до програми та практики природознавства визначення череп. (головного) показника, величина якого залежить від співвідношен­ня довжини і ширини черепа (го­лови) людини. Основи К. у 2-й пол. 19 ст. заклав франц. хірург і науковець П. Брока, який розробив систему точок на черепі; склав перелік найважливіших ознак; запровадив до наук. обігу індекси, що вказують на співвід­ношення різних характеристик; створив вимірюв. прилади (інструменти). Подальше вдосконалення краніол. методики по­в’язане з діяльністю нім. вченого кін. 19 — поч. 20 ст. Р. Мартіна.

Сучасна К. включає краніометрію (вимірювання різних частин черепа, обрахування череп. індек­сів, матем. оброблення отрима­них результатів), краніоскопію (опис форми черепа у різних проекціях для характеристики особливостей розвитку окремих структур, виявлення дискретно-варіатив. ознак — аномал. швів, отворів, кісток та ін., встановлення об’єму мозку), краніогра­фію (побудова точної графіч. копії черепа за допомогою діопто­графа — приладу для зображен­ня на папері тіла людини або його частин). У процесі дослідж. кореляц. зв’язків кісткової основи з м’якими тканинами обличчя у 1-й пол. 20 ст. сформувався но­вий метод — графічна і пластична (скульптурна) реконструк­ція зов­нішності померлої людини за її черепом, що знайшов широке застосування не лише в антро­пології, а й в судовій медицині.

Літ.: Алексеев В. П., Дебец Г. Ф. Кра­ниометрия: Методика антропологичес­ких исследований. Москва, 1964; Хрисанфова Е. Н., Перевозчиков И. В. Антро­пология. 4-е изд. Москва, 2005; Сегеда С. Антропологія. К., 2009.

С. П. Сегеда

Рекомендована література

1. Алексеев В. П., Дебец Г. Ф. Кра­ниометрия: Методика антропологичес­ких исследований. Москва, 1964;
   Google ScholarInternet
2. Хрисанфова Е. Н., Перевозчиков И. В. Антро­пология. 4-е изд. Москва, 2005;
   Google ScholarInternet
3. Сегеда С. Антропологія. К., 2009.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю