Краніологія

Визначення і загальна характеристика

КРАНІОЛО́ГІЯ (від грец. ρανίον — череп і …логія) — роз­діл анатомії тварин і людини, що ви­вчає особливості побудови та форми черепа. Кра­ніол. дослідж. особливо широко за­стосовують у антропології для висвітле­н­ня осн. напрямів еволюції людини в процесі антропогенезу, зʼясува­н­ня статі та віку викопних людей із давніх і серед­ньовіч. поховань, ви­значе­н­ня ін­дивід. та груп. характеристик фіз. типу тощо. Біля витоків К. як роз­­ділу антропології стояв нім. при­родо­знавець Й.-Ф. Блуменбах, який в остан­ній чв. 18 — 1-й пол. 19 ст. зібрав і описав велику ко­лекцію черепів людності з різних регіонів Землі. Значну роль в її роз­витку ві­ді­грав швед. анатом А. Ретціус. 1842 він увів до про­грами та практики природо­знавства ви­значе­н­ня череп. (головного) показника, величина якого залежить від спів­від­ношен­ня довжини і ширини черепа (го­лови) людини. Основи К. у 2-й пол. 19 ст. заклав франц. хірург і науковець П. Брока, який роз­робив систему точок на черепі; склав пере­лік найважливіших ознак; за­провадив до наук. обігу індекси, що вказують на спів­від­­ноше­н­ня різних характеристик; створив вимірюв. прилади (інструменти). Подальше вдосконале­н­ня краніол. методики по­вʼязане з діяльністю нім. вченого кін. 19 — поч. 20 ст. Р. Мартіна.

Сучасна К. включає краніометрію (вимірюва­н­ня різних частин черепа, обрахува­н­ня череп. індек­сів, матем. обробле­н­ня отрима­них результатів), краніо­скопію (опис форми черепа у різних проекціях для характеристики особливостей роз­витку окремих структур, виявле­н­ня дис­кретно-варіатив. ознак — аномал. швів, отворів, кісток та ін., встановле­н­ня обʼєму мозку), краніогра­фію (побудова точної графіч. копії черепа за допомогою діопто­­графа — приладу для зображен­ня на папері тіла людини або його частин). У процесі дослідж. кореляц. звʼязків кісткової основи з мʼякими тканинами облич­чя у 1-й пол. 20 ст. сформувався но­вий метод — графічна і пластична (скульптурна) реконструк­ція зов­нішності померлої людини за її черепом, що зна­йшов широке за­стосува­н­ня не лише в антро­пології, а й в судовій медицині.

Літ.: Алексеев В. П., Дебец Г. Ф. Кра­ниометрия: Методика антропологичес­ких ис­следований. Москва, 1964; Хрисанфова Е. Н., Пере­возчиков И. В. Антро­пология. 4-е изд. Москва, 2005; Сегеда С. Антропологія. К., 2009.

С. П. Сегеда

Завантажити статтю