ВОЛОДИМИРЕ́ЦЬ — селище міського типу Рівненської області, райцентр. Знаходиться у межиріч­чі річок Стир і Горинь (обидві — притоки Припʼяті, бас. Дні­пра), за 133 км від обл. центру та за 20 км від залізнич. ст. Антонівка. Насел. 8867 осіб (2001, складає 105,6 % до 1989), пере­важна більшість — українці. Вперше згадується у поборовому реєстрі Луцького пов. під 1570 як «давнє поселе­н­ня», «стара осада». В кін. 16 ст. пере­бувало у володін­ні польс. магнатів Чарторийських, згодом ві­ді­йшло у власність до мінського воєводи Паца, а від кін. 17 ст. — до князів Четвертинських. 1667 завдяки стара­н­ням князя С. Четвертинського В. отримав Маґдебур. право та ряд пільг. Володимирец. міщан було звільнено на 12 р. від сплати чиншів, податків, контрибуцій та ін. повин­ностей. Насел. В. брало участь у Визв. війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. За Андрусівським пере­мирʼям 1667 В. залишився у складі Польщі. За третім поділом Польщі 1795 вві­йшло до Луцького пов. Волин. губ. Рос. імперії. Від 1920 — у складі Поліського, від 1931 — Волин. воєводства Польщі. 1936 зареєстр. ви­ступ жит. В. проти польс. влади. Від 1939 — у складі УРСР. Від 3 липня 1941 до 12 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни — р-н організації і бо­йових дій проти німців сотні УПА поручника І. Пере­гійняка. В кін. лютого 1943 на базі ініціатив. групи Володимирец. р-ну створено партизан. загін ім. У. Кармелюка. 1940–62 та від 1965 — райцентр. Від 1957 — смт. Гол. пром. під­приємства: ВАТи — «Володимирец. крохмале-патоковий завод», «Володимирец. рай. друкарня», «Володимирец. молокозавод», «З-д “Ситал”»; ЗАТ «Поліс­сярембуд», ТОВ «Деревооб­робник», держлісгосп, автотранс­порт­не під­приємство. У В. — 2 заг.-осв. школи, рай. колегіум, дитсадок, ПТУ; рай. Будинок культури, рай. істор.-крає­знавчий музей, Центр до­зві­л­ля для молоді «Сучасність», центр. рай. б-ка; центр. рай. лікарня, стоматол. поліклініка; ДЮСШ. Виходить г. «Володимирецький вісник». Є рай. парк від­починку, від­діл. 4-х банків. Реліг. громади: 3 — УПЦ МП, УПЦ КП, християн віри євангельської. Памʼятки архітектури: палац Красіцького (кін. 19 ст.); Свято-Успенський храм (1894). На брат. кладовищі на пошану тих, хто загинув у роки 2-ї світової війни встановлено меморіал «Матері-Вітчизні». На тер. рай. парку від­починку збереглися залишки давньорус. городища. Серед видат. уродженців — д-р мед. н. М. Ващенко, живописець і монументаліст В. Наумець, мистецтво­знавець М. Ковалінас, ткаля Г. Леончук.