КРАСИ́ЛІВ — місто Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Случ (притока Горині, бас. Дніпра), за 36 км від обласного центру та за 3 км від одно­ймен­ної залізничної станції. Площа 12,86 км2 . Насел. 20 580 осіб (2001, складає 97,1 % до 1989), пере­важно українці. Уперше зга­дується в акті великого князя литовського Свидригайла від 16 січня 1444. У 1497–1541 належав князям Острозьким, згодом — Заславським, Любомирським, Санґушкам, Сапігам. Остан­німи власниками К. були Маньковські, які 1918 виїхали до Поль­щі. Від кінця 16 ст. містечко часто спу­стошували татари. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького та гайдамацькому русі 18 ст. Після 2-го по­ділу Польщі 1793 К. ві­ді­йшов до Російської імперії. 1793–95 — містечко Ізя­слав. намісництва, 1795–96 — Старокостянтинівського повіту Подільської губернії, 1797–1917 — Заславського повіту Волинської губернії. 1825 у К. знаходилася управа Товариства обʼ­єд­наних словʼян на чолі з командиром роти Пензенського піхотинського полку М. Спиридовим. 1842 уведено в екс­плуатацію цукроварню. У 1890-х рр. мешкало близько 8,8 тис. осіб, функ­ціонували торгово-теле­графна кон­тора, земська поштова станція, 2 лі­карні, земське однокласне училище, б-ка, працювали мотузяна ф-ка, цукровий, чавун­но-ливарний, машин­но-будівний, винокурний і шкіряний заводи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­норазово змінювалася. 1923–31 та від 1935 — райцентр.

Від 1930 — смт, від 1964 — місто. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 8 липня 1941 до 9 березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Гіт­­лерівці вбили 3255, вивезли на примусові роботи до Німеч­чини 474 красилівці. 1959 мешкало близько 9,5 тис., 1979 — 17,3 тис., 1998 — 22,4 тис. осіб. Нині працюють Красилівський агрегатний завод, Красилівський маши­нобудівний завод, під­приємства «Вікс-Фільтрон», «Красилівагромаш», «Атонмаш», «Красилівхім­маш», «Транс­буд»; дочірнє під­приємство «Красилівське» АТ «Оболонь», Кра­силівський цукровий завод. У К. — ПТУ, 5 загальноосвітніх шкіл, 4 дитсадки, дитячий будинок творчості; рай. і міський Будинки культури, музична шко­ла, 2 бібліотеки, народний музей Красилівського р-ну (заснований 1988, роз­ташований у одній із кімнат ра­йон­ної бібліотеки); ра­йон­на лікарня, СЕС, поліклініка; від­діле­н­ня 9-ти банків. Є міський парк. Діє телерадіоцентр, виходить газета «Кра­силівський вісник». При Красилівській дитячій музичній школі функціонують зразки аматорські: фольклорний ансамбль «Любисток», естрадний ансамбль, хори Релігійної громади: УПЦ МП (2), УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, християн віри євангельської (3), євангелських християн-баптистів, ад­вентистів сьомого дня, свідків Єгови. Памʼятка архітектури — костел Пресвятого Серця Ісуса (кінець 18 — початок 19 ст.). Встановлено памʼят­ник Т. Шевченку, меморіальний комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жерт­вам голодомору. Серед видатних уродженців — основоположник вітчизняної педіатрії С. Хотовицький (19 ст.), історик, громадський діяч В. Дзвонковський, фахівець у галузі суднових силових установок А. Коханський, фахівець у галузі міцності матеріалів Л. Крав­­чук, фахівець у галузі радіаційної біо­­хімії Б. Цудзевич; художники Я.-К. Каневський (19 ст.), Т. Ум­нова; Герой Радянського Союзу П. Кізюн.