Гаврилишин Богдан Дмитрович

ГАВРИЛИ́ШИН Бог­дан Дмитрович (19. 10. 1926, с. Коропець, нині смт Монастирис. р-ну Терноп. обл. — 24. 10. 2016, Київ) — економіст, громадсько-політичний діяч. Іноз. чл. НАНУ (1990). Дійсний член НТШ. Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Ордени “За заслуги” 3-го ступеня (1996), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2005), Свободи (2016). Золота медаль Президента Італії (1975). У 1943 вивезений на примусові роботи у Німеч­чину, від 1947 — у Канаді, від 1960 — у Швейцарії. Ступ. магістра здобув у Торонт. університеті (1954), д-ра філософії (з економіки) — у Женев. університеті (1976). Закін. Між­нар. ін­ститут менеджменту (Женева, 1958), де від 1960 й працював: 1968—86 — дир., 1986—88 — н. с. Від 1989 тісно спів­працював з наук. і держ. установами України: 1991—98 — голова Консультативно-дорадчої ради при Президії ВР України, спів­голова Між­нар. фонду «Від­родже­н­ня»; одночасно від 1991 — спів­засн. і голова На­глядової ради Між­нар. ін­ституту менеджменту, Між­нар. центру пер­спектив. дослідж. у Києві. Досліджував про­блеми екон. та політ. роз­витку світу, упр. сусп. виробництвом, соціології, наук.-тех. і соц.-екон. про­гнозува­н­ня. Почес. консул України в Швейцарії (від 2003). Автор кн. «Road Maps to the Future: Towards More Effective Societies» (Дорого­вкази в майбутнє — до найбільш ефективних су­спільств), пере­кладеної 8-ма мовами.

Завантажити статтю