ГА́ЗЕНКЛЕВЕР Вальтер (Hasenklewer Walter; 08. 07. 1890, м. Ахен, Німеч­чина — 15. 08. 1940, м. Ле-Мілль, Франція) — німецький поет і драматург. Ви­вчав історію літ-ри, філософію й історію в Оксфорд., Лозанн. та Ляйпциз. (Німеч­чина, від 1909) університетах. Під час 1-ї світової війни — у нім. армії. Працював кор. (Париж, 1924–28), сценаристом у Берліні (1929–32). У 1933 з приходом до влади нацист. партії Г. по­збавлено громадянства. Письмен­ник емігрував до Франції, звідки 1939 був інтернований. Покінчив життя самогубством у таборі. Дебютував зб. поезій «Der Jungling» («Юнак», 1913). Пʼєсою «Der Sohn» («Син», 1914) започаткував на сцені екс­пресіоніст. стиль. Автор драм. творів «Die Menschen» («Люди», 1918), «Der Retter» («Рятівник», 1919), «Die Pest» («Чума», 1920), «Ein besserer Herr» («Ділова людина», 1927). Тематика творів — антивоєн­на, антифашистська, конфлікт поколінь, братерство. У центрі уваги Г. — молодь, ідеологічно не заангажована, від­крита для світу, налаштована проти за­скорузлого авторитаризму. Драматургія Г. від­значається вправною, щільною сценіч. технікою, плакатним стилем, лапідар. стислою мовою, що доходить до патетично-ек­статич. заклина­н­ня і здавл. крику. У пізніших творах виявив себе революціонером і пацефістом, звернувся до уїдливої сатири на сучасність. У наголошено інтелект. ліриці проповід­ував політизацію духов. життя, виявляючи подеколи схильність до окультизму. На­прикінці 20-х рр. Г. звернувся до жанру роз­важал. комедії, сповн. іскристого гумору й тонкої іронії.