ГА́ЗОВА ЗБРО́Я — вид хімічної зброї, при­значений для тимчасового ураже­н­ня живої сили шляхом за­стосува­н­ня сльозогін­них або по­дразнюючих речовин. Під час 1-ї світової війни за­стосовувалась як зброя смертел. дії у ви­гляді металевих балонів, заповнених стиснутими до рідкого стану отруй. газами (хлором, фосгеном тощо). Балони встановлювалися групами (батареями) у траншеях пере­днього краю власних військ. Газова атака проводилась шляхом одночас. випуску газу із декількох сотень чи тисяч балонів, що створювало отруйну газову хмару, яка зносилась вітром на ворожі позиції (Г. з. за­стосовувалась тільки у тому випадку, коли вітер був у бік су­противника). Необхідна ширина хмари забезпечувалась від­повід. роз­ташува­н­ням батарей по фронту, а її глибина — кількістю батарей. (Див. також Бо­йові отруйні речовини).

З появою артилер. і авіац. засобів до­ставки отруй. речовин Г. з. втратила військ. значе­н­ня і поширилась як засіб особистої само­оборони та (у право­охорон. органах) як зброя несмертел. дії. У цій якості її поділяють на газобалон­ну, газову (пістолети і револьвери із газовими набоями) та гр­анатомети (великокаліберні рушниці, споряджені роз­ривними гранатами з отруй. речовиною несмертел. дії).