Гайдай Зоя Михайлівна

ГАЙДА́Й Зоя Михайлівна (19. 05(01. 06). 1902, м. Тамбов, нині РФ – 21. 04. 1965, Київ) – співачка (ліричне сопрано), педагог. Дочка Михайла Петровича, сестра Михайла Михайловича Гайдаїв. Професор (1963). Народний артист СРСР (1944). Сталінcька премія (1941). 1-а премія 1-го Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців (Москва, 1933), Всеукр. конкурсу на краще виконання творів рад. композиторів (1937). Дит. роки пройшли в Житомирі. Початк. муз. освіту одержала під керівництвом батька. Співала в організованій ним на Волині хор. капелі (1919). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1927; кл. О. Муравйової). 1928–30, 1934–55 – солістка Київ., 1930– 34 – Харків. театрів опери та балету. За сумісн. 1947–65 викладала у Київ. консерваторії. 1928 дебютувала на Київ. опер. сцені у партії Ліу («Турандот» Дж. Пуччіні). Володіла рівним, міцним і водночас гнучким голосом широкого діапазону. У творчості Г. охоплено великий жанрово-стильовий діапазон, виконав. стиль відзначався «інструментальністю» співу, чистотою вокал. інтонації, бездоганним звуковеденням, чіткою дикцією, багатством динам. і тембрових відтінків, виразною мімікою, природністю і невимушеністю у передачі психол. змісту різних муз.-сценіч. образів – лірич., драм., трагедій., жанр.-гуморист. Найбільшої довершеності досягла в лірич. партіях. Завдяки вільному володінню верх. регістром виконувала партії колоратур. сопрано. У виконав. мистецтві дотримувалась принципів вокал. школи О. Муравйової, з якою підтримувала дружні і творчі стосунки, водночас продовжувала традиції М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського. Г. властивий аналіт. підхід до виконуваних партій, вивчення літ. першоджерел, відповід. істор., етногр. матеріалів. У концерт. репертуарі – арії з опер та камерна вокал. класика укр., рос. та зх.-європ. композиторів (Л. ван Бетговен, В.-А. Моцарт, Ф. Шуберт, Ф. Ліст, М. Равель, Дж. Пуччіні, М. Глінка, М. Римський-Корсаков, М. Лисенко та ін.), укр., італ., іспан. нар. пісні, а також пісні з кінофільмів, які виконувала різними мовами. Гастролювала в Канаді, США, Ірані, Іраку, Китаї, Пакистані. Записала на платівки низку партій в операх укр. і зх.-європ. композиторів, камер. вокал. творів та укр. нар. пісень. Серед учнів – Л. Божко, Т. Поліщук, С. Данилюк та ін. У Києві, на будинку по вул. Пушкінська, № 20, де проживала співачка, встановлено мемор. дошку з барельєф. портретом Г. (1970, скульптори П. Кальницький і П. Остапенко). Її ім’ям у Києві названо вулицю. Збереглися портрети Г. роботи Г. Голуб (Київ. музей рос. мистецтва), М. Ярового, П. Волокидіна.

Партії: Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка, Марильця, Оксана («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Марина («Дума Чорноморська» Б. Яновського), Ксенія («Розлом» В. Фемеліді), Гелена («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Ганна («Наймичка» М. Вериківського), Шевцова («Молода гвардія» Ю. Мейтуса, 1-е виконання), Наталя («Тихий Дон» І. Дзержинського), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Антоніда («Іван Сусанін» М. Глінки), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Етері («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Маженка («Продана наречена» Б. Сметани).

Літ.: Савінов Б. Зоя Михайлівна Гайдай. К., 1941; Дорошенко Л. Зоя Михайлівна Гайдай. К., 1960; Тольба В. Маленькі нотатки про велику артистку // Музика. 1972. № 4; Гордійчук М. Слово про З. М. Гайдай // Там само. 1982. № 4.

О. М. Немкович

Основні партії

Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка, Марильця, Оксана («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Марина («Дума Чорноморська» Б. Яновського), Ксенія («Розлом» В. Фемеліді), Гелена («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Ганна («Наймичка» М. Вериківського), Шевцова («Молода гвардія» Ю. Мейтуса, 1-е виконання), Наталя («Тихий Дон» І. Дзержинського), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Антоніда («Іван Сусанін» М. Глінки), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Етері («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Маженка («Продана наречена» Б. Сметани).

Рекомендована література