Гайдай Зоя Михайлівна

ГАЙДА́Й Зоя Михайлівна (19. 05(01. 06). 1902, м. Тамбов, нині РФ — 21. 04. 1965, Київ) — спів­ачка (ліричне сопрано), педагог. Дочка Михайла Петровича, сестра Михайла Михайловича Гайдаїв. Професор (1963). Народний артист СРСР (1944). Сталінcька премія (1941). 1-а премія 1-го Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців (Москва, 1933), Всеукр. конкурсу на краще викона­н­ня творів рад. композиторів (1937). Дит. роки про­йшли в Житомирі. Початк. муз. освіту одержала під керівництвом батька. Спів­ала в організованій ним на Волині хор. капелі (1919). Закін. Київ. муз.-драм. ін­ститут (1927; кл. О. Мурав­йової). 1928–30, 1934–55 — солістка Київ., 1930– 34 — Харків. театрів опери та балету. За сумісн. 1947–65 викладала у Київ. консерваторії. 1928 дебютувала на Київ. опер. сцені у партії Ліу («Турандот» Дж. Пуч­чіні). Володіла рівним, міцним і водночас гнучким голосом широкого діапазону. У творчості Г. охоплено великий жанрово-стильовий діапазон, виконав. стиль від­значався «інструментальністю» співу, чистотою вокал. інтонації, без­доган­ним звуковеде­н­ням, чіткою дикцією, багатством динам. і тембрових від­тінків, виразною мімікою, природністю і невимушеністю у пере­дачі психол. змісту різних муз.-сценіч. образів — лірич., драм., трагедій., жанр.-гуморист. Найбільшої довершеності досягла в лірич. партіях. Завдяки вільному володін­ню верх. регі­стром виконувала партії колоратур. сопрано. У виконав. мистецтві дотримувалась принципів вокал. школи О. Мурав­йової, з якою під­тримувала дружні і творчі стосунки, водночас продовжувала традиції М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського. Г. властивий аналіт. під­хід до виконуваних партій, ви­вче­н­ня літ. першоджерел, від­повід. істор., етногр. матеріалів. У концерт. репертуарі — арії з опер та камерна вокал. класика укр., рос. та зх.-європ. композиторів (Л. ван Бетговен, В.-А. Моцарт, Ф. Шуберт, Ф. Ліст, М. Равель, Дж. Пуч­чіні, М. Глінка, М. Римський-Корсаков, М. Лисенко та ін.), укр., італ., іспан. нар. пісні, а також пісні з кінофільмів, які виконувала різними мовами. Гастролювала в Канаді, США, Ірані, Іраку, Китаї, Паки­стані. Записала на платівки низку партій в операх укр. і зх.-європ. композиторів, камер. вокал. творів та укр. нар. пісень. Серед учнів — Л. Божко, Т. Поліщук, С. Данилюк та ін. У Києві, на будинку по вул. Пушкінська, № 20, де проживала спів­ачка, встановлено мемор. дошку з барельєф. порт­ретом Г. (1970, скульптори П. Кальницький і П. Остапенко). Її імʼям у Києві на­звано вулицю. Збереглися порт­рети Г. роботи Г. Голуб (Київ. музей рос. мистецтва), М. Ярового, П. Волокидіна.

Партії: Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка, Марильця, Оксана («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Марина («Дума Чорноморська» Б. Яновського), Ксенія («Роз­лом» В. Фемеліді), Гелена («Бог­дан Хмельницький» К. Данькевича), Ганна («Наймичка» М. Вериківського), Шевцова («Молода гвардія» Ю. Мейтуса, 1-е викона­н­ня), Наталя («Тихий Дон» І. Дзержинського), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Антоніда («Іван Сусанін» М. Глінки), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Етері («Абесалом і Етері» З. Паліашвілі), Маженка («Про­дана наречена» Б. Сметани).

Літ.: Савінов Б. Зоя Михайлівна Гайдай. К., 1941; Дорошенко Л. Зоя Михайлівна Гайдай. К., 1960; Тольба В. Маленькі нотатки про велику артистку // Музика. 1972. № 4; Гордійчук М. Слово про З. М. Гайдай // Там само. 1982. № 4.

О. М. Немкович

Завантажити статтю