Гайдай Михайло Михайлович
ГАЙДА́Й Михайло Михайлович (16. 11. 1931, м. Маріуполь, нині Донец. обл.) — фольклорист-славіст. Син Михайла, брат Зої Гайдаїв. Кандидат філологічних наук (1965). Закін. Київський університет (1954). Відтоді працював викл. української мови та літ-ри Київ. топограф. технікуму; 1957–59 — ред. відділу іноз. літ-ри видавництва «Дит. літ-ра»; від 1959 — старший науковий співробітник, від 2001 — провідний науковий співробітник ІМФЕ НАНУ. Автор праць з питань міжсловʼян. фольклор. звʼязків, історії чехословац.-укр. фольклорист. взаємин, богемістики та поетики словʼян. нар. балади; проблем звʼязків фольклору з ін. видами мистецтва, етич. й естет. багатства фольклору та його ролі у розвитку ідеї Відродження й бароко на словʼян. терені. Перекладач і упорядник збірників словʼян. фольклору, фольклору народів світу, творів франц. письменників, зокрема Анатоля Франса, Ґ. Флобера.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Чехословацько-українські взаємини в сучасній фольклористиці. 1963; Західнослов’янська і українська балада про турецький полон // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. 1967; Народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян. 1972; Чеські та словацькі приказки та прислів’я. 1975; Етичні й естетичні принципи у слов’янській народній баладі. 1978; Розвиток стильових особливостей і мистецтво зображення людини в слов’янській народній баладі // Історія, культура, фольклор та етнографія слов’янських народів. 1983; Слов’янська фольклористика: Нариси розвитку. 1988 (співавтор); Методологічні принципи вивчення слов’янської балади в сучасній фольклористиці // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. 1991 (усі — Київ); Перспективи дослідження фольклору слов’янських нацменшин в Україні // Слов’ян. світ. 2003. Вип. 3.
