Гайдамацький кіш Слобідської України
Визначення і загальна характеристика
ГАЙДАМА́ЦЬКИЙ КІШ СЛОБІДСЬКО́Ї УКРАЇ́НИ — військовий підрозділ, сформований у грудні 1917 у Києві С. Петлюрою для звільнення Слобожанщини від більшовиків. Штаб коша розташовувався у приміщенні Колегії Павла Ґалаґана. Командир — С. Петлюра, начальник штабу — О. Удовиченко. Кіш складався з 2-х куренів (чорних і червоних гайдамаків), кінної сотні та гарматного дивізіону. Його основу становили 600 добровольців, переважно колишні старшини та учні київських українізованих військових шкіл. У січні–лютому 1918 гайдамаки брали участь у боях поблизу станцій Кононівка і Гребінка, ліквідації більшовицького повстання у Києві з центром на заводі «Арсенал» та обороні Києва від більшовицьких військ, під час якої Г. к. С. У. проявив себе як найбільш боєздатний підрозділ українського війська. Після відступу з Києва переформований у Гайдамацький курінь. До нього приєдналися вільні козаки Ковенка і залишки Богданівського полку на чолі з О. Шаповалом. Тоді ж був організований гайдамацький гарматний дивізіон сотника К. Смовського. Курінь брав участь у боях за звільнення України від більшовиків, зокрема 1 березня 1918 на чолі з С. Петлюрою в авангарді українських військ увійшов до звільненого Києва. Під час реорганізації української армії у березні 1918 під командуванням підполковника О. Удовиченка включений до складу Запорозького корпусу. Згодом переформований у 3-й Гайдамацький піхотний полк під командуванням полковника В. Сікевича, у червні 1919 — в Гайдамацьку бригаду 4-курінного складу з гарматним дивізіоном і кінною сотнею. Командував бригадою отаман О. Волох.
Рекомендована література
Завантажити статтю
