Гаптар Максим Лукич
ГАПТА́Р Максим Лукич (21. 01. 1919, с. Орловець, нині Городищен. р-ну Черкас. обл. — 02. 09. 1988, Черкаси, похов. у рідному селі) — поет. Батько В. Гаптара. Член СПУ (1974). Навч. в Укр. фармацевт. інституті (Київ, 1937–39; залишив через захворювання очей). Друкуватися почав 1961. Автор зб. «Світло» (К., 1972), «Неспокій» (К., 1977), «На ясен день» (Дн., 1982), «Осінні птахи» (К., 1988). У поезії Г. розкриваються краса рідної землі, творча праця людини як основа її повнокров., щасливого життя. Окремі вірші поета перекладено російською мовою.
Рекомендована література
- Сингаївський М. Ріка його життя // Вітчизна. 1980. № 10;
- Тарнашинська Л. «Не збайдужію словом…» // Там само. 1983. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
