КРАСНО́В Володимир Микола­йович (18. 02. 1950, Чернівці) — живопи­сець і ре­ставратор. Обл. літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича (2003), премія ім. Стефана Великого (Ру­мунія, 2007). Член НСХУ (1994). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011). Закін. Харків. худож.-пром. ін­ститут (1984; викл. О. Вʼят­кін, А. Кон­стантинопольський, С. Солодовник). Від­тоді працював у Харкові художникомандире­­ставратором філії н.-д. ре­став­рац. майстерень; 1987–90 — ре­­ставратором станк. олій. і темпер. живопису ХМ; 1990–98 — завідувач кафедри мистецтва, викл. худож.-пром. ін­ституту; від 2003 — зав. наук. ре­ставрац. від­ділу Чернів. ХМ. Ре­ставрував значну кількість живопис. творів для музеїв Чернівців, Харкова, Полтави, Чугуєва (Харків. обл.), Тамбова (РФ). Учасник все­­укр., між­нар. мистецьких ви­ставок від 1984. Персон. — у Словʼянську (Донец. обл., 1989), Чугуєві (1994), Чернівцях (1995, 1999, 2003, 2007, 2010), Сучаві (Румунія, 2007), Ки­єві (2009). Живописні образи митця по­значені лірич. інтонаціями у пейзажі та емоц. від­тво­ре­н­ням характерів у порт­ретах. Особливу увагу приділяє зобра­жен­ню істор. памʼяток Чернівців. Окремі полотна зберігаються у Чернів. ХМ, Чугуїв. худож.-мемор. музеї ім. І. Рєпіна, Святогір. істор.-культур. заповід­нику (Донец. обл), Сло­вʼян. крає­знав. музеї.