Генеральна прокуратура України

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕРА́ЛЬНА ПРОКУРАТУ́РА УКРАЇ́НИ — вища ланка у прокурорській системі України. Г. п. У. ви­значає стратегію та тактику діяльності органів прокуратури, здійснює на­гляд за викона­н­ням та правильним за­стосува­н­ням законів КМ України, мін-вами, держ. комітетами, ві­домствами та ін. органами і організаціями. Слідчі з особливо важливих справ Г. п. У. роз­слідують кримінал. справи особл. складності чи громад. значе­н­ня. Наказом Ген. прокурора України «Про внесе­н­ня змін до структури Генеральної прокуратури України» затверджена структура Г. п. У., яку складають: керівництво (Ген. прокурор України, його 1-й заст., заст. Ген. прокурора — нач. Гол. упр. на­гляду за слідством і ді­зна­н­ням, заст. Ген. прокурора — нач. Гол. упр. роз­слідува­н­ня особливо важливих справ, заст. Ген. прокурора — нач. упр. кадрів, заст. Ген. прокурора, старші пом. та пом. Ген. прокурора з особових доручень) і ряд під­роз­ділів, що мають організац. або функціонал. при­значе­н­ня. Серед цих під­роз­ділів: гол. упр. — на­гляду за слідством і ді­зна­н­ням, роз­слідува­н­ня особливо важливих справ, на­гляду за додержа­н­ням законів у ЗС України та ін. військ. формува­н­нях; упр. — заг. на­гляду, кримінально-судове, цивільно-судове, на­гляду за додержа­н­ням кримінально-виконавчого законодавства, на­гляду за додержа­н­ням законів про нац. без­пеку, на­гляду за додержа­н­ням законів на транс­порті, кадрів, організац. забезпече­н­ня, з правових питань, планува­н­ня, фінансува­н­ня та матеріал.-тех. забезпече­н­ня; від­діли — перший, на­гляду за додержа­н­ням природо­охорон. законодавства, на­гляду за додержа­н­ням законодавства про неповнолітніх, на­гляду за додержа­н­ням законодавства про адм. правопоруше­н­ня, між­нар.-правових звʼязків; прес-центр та секретаріат (на правах від­ділів).

При Г. п. У. діє колегія у складі Ген. прокурора України (голова), його першого заст. та заст., прокурора АР Крим, ін. керівних працівників органів прокуратури, яка є дорадчим органом і роз­глядає найбільш важливі пита­н­ня, що стосуються додержа­н­ня закон­ності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, кадрові пита­н­ня, заслуховує звіти під­порядк. прокурорів, нач. структур. під­роз­ділів тощо. Персон. склад колегії затверджує ВР України за по­да­н­ням Ген. прокурора. Г. п. У. разом із МВС і Держ. комітетом статистики України роз­робляє систему та методику єдиного обліку і статист. звітності про скоє­н­ня, роз­кри­т­тя і роз­слідува­н­ня злочинів.

Ген. прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури та контролює їх діяльність, без­посередньо і через під­порядк. йому прокурорів здійснює на­гляд за викона­н­ням законів КМ, мін-вами, держ. комітетами, ві­домствами, ін. органами держ. і госп. упр. та контролю, політ. партіями, громад. організаціями, під­приємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, під­порядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами. Він при­значає своїх заст., кер. структур. під­роз­ділів, обл. прокурорів і їх заст., рай. прокурорів; затверджує структуру і штатну чисельність органів прокуратури; персон. склад колегії прокуратури АР Крим, обл. та ін., прирівняних до них прокуратур; видає накази, роз­порядже­н­ня, вказівки з питань роз­слідува­н­ня, що є обовʼязк. для викона­н­ня не лише органами прокуратури, а й усіма органами ді­зна­н­ня і поперед. слідства; може продовжити строк затрима­н­ня звинуваченого під вартою до 1,5 р.; присвоює класні чини працівникам прокуратури тощо. Свої повноваже­н­ня Ген. прокурор України і під­порядк. йому прокурори здійснюють незалежно від будь-яких органів держ. влади, посадових осіб, а також рішень громад. обʼ­єд­нань чи їх органів. Ген. прокурора України при­значає ВР України за по­да­н­ням Президента строком на 5 р. У діяльності щодо здійсне­н­ня на­гляду він від­повід­ає перед ВР України і тільки їй підзвітний. У разі невід­повід­ності указу Президента, указу чи по­станови Президії ВР законам України, Ген. прокурор України звертається з по­да­н­ням від­повід­но до Кон­ституц. Суду чи ВР України. Він може опротестувати ріше­н­ня Премʼєр-Міністра, по­станови і роз­порядже­н­ня КМ, якщо вони суперечать чин­ному законодавству. Ген. прокурор України та його заст. можуть також опротестовувати ріше­н­ня, вироки, ухвали і по­станови будь-яких судів, що набрали закон. сили, окрім по­станов Пленуму Верхов. Суду України та Президії Вищого арбітраж. суду України. Він може вносити по­да­н­ня до ВР України з питань, що вимагають тлумаче­н­ня закону, а на роз­гляд Пленуму Верхов. Суду України — роз­ʼясне­н­ня судам з питань за­стосува­н­ня законів при роз­гляді кримінал. та цивіл. справ і справ про адм. правопоруше­н­ня.

За часів УЦР прокуратуру очолював Старший прокурор Генерального Суду УНР (Д. Маркович). У період Геть­манату Міністр судових справ одночасно був Ген. прокурором. Ці посади обі­ймали М. Чубинський, О. Романов, А. Вʼязлов, В. Рейнбот. Зі створе­н­ням Директорії УНР було від­новлено діяльність Ген. суду під на­звою Найвищий суд УНР, тому прокуратуру знову очолив Старший прокурор цього суду. Після встановле­н­ня на території України рад. влади 28 червня 1922 була створена Прокуратура УСРР. Нарком юстиції водночас був прокурором респ., який від 1925 називався Ген. прокурором УСРР. Наркомами юстиції і Ген. прокурорами були: М. Скрипник (1922–27), В. Порайко (1927–30), В. Поляков (1930–33), М. Михайлик (1933– 35), А. Кисельов (1935–36). Із заверше­н­ням формува­н­ня прокуратури СРСР як централізов. системи у 1936 посада Ген. прокурора стала само­стій., її за­ймав Г. Желєзногорський. Кон­ституцією УРСР 1937 посада Ген. прокурора пере­йменовувалась у Прокурора УРСР, причому його при­значав Прокурор СРСР, а не органи держ. влади УРСР, як було раніше. Прокурорами УРСР були: А. Яченін (1938–44), Р. Руденко (1944–53), Д. Панасюк (1953–63), Ф. Глух (1963– 83), П. Осипенко (1983–90), М. Потебенько (1990–91). З проголоше­н­ням незалежності України повноваже­н­ня Прокурора УРСР було припинено, натомість встановлено посаду Ген. прокурора України. У 1991–93 її за­ймав В. Шишкін, 1993–95 — В. Дацюк, 1995–97 — Г. Ворсінов, 1998– 2002 — М. Потебенько, 2002–03 та 2004–05 — С. Піскун, 2003–04 — Г. Васильєв, від 2005 — О. Медведько. У 1997–98 в. о. Ген. прокурора України були О. Литвак і Б. Ференц.

О. Р. Михайленко

Завантажити статтю