Генетика біохімічна

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕ́ТИКА БІО­ХІМІ́ЧНА — галузь генетики, що досліджує закономірності й механізми спадковості та мінливості за допомогою методів біо­хімії та молекулярної біо­логії. Одним з осн. напрямів дослідж. Г. б. є ідентифікація та ви­вче­н­ня генів, які кодують білки вищих чи нижчих організмів. Г. б. широко використовує методи природн. наук, а також біо­хім. методи дослідж. поліморфізму білків (електрофорез) і класичні методи генет. аналізу (гібридол., моносом., метод додатк. хромосом тощо). Ці методи дали змогу роз­різняти моно- і поліморфні гени, ідентифікувати в них теоретично нескінчен­ну кількість алелів. Теор. базою Г. б. є від­кри­т­тя молекуляр. біо­логією звʼязку між геном і поліпептидом, кінц. продуктом функціонува­н­ня структур. гена.

Засн. Г. б. вважають англ. лікаря А. Ґар­рода, який 1908 сформулював вче­н­ня «про природжені дефекти обміну речовин». Він вперше викори­став біо­хім. методи для виявле­н­ня алькаптонурії та ін. спадк. захворювань людини. Згодом було від­крито хім. природу гена, ви­вчено осн. механізми його функціонува­н­ня, усві­домлено принципи, за якими гени ви­значають роз­виток ознак. В Україні дослідж. з питань заг. генетики, зокрема Г. б., набули значного роз­витку у 20–30-х рр. 20 ст. Згодом укр. генет. наука за­знала ідеол. тиску з боку тоталітар. держави; від­новилася у 60-х рр. Г. б. є основою біол. інженерії (генна, геномна, хромосомна, клітин­на, ембріональна, імун­на тощо). Лідером роз­витку Г. б. у світі є США.

Найві­доміші наук. досягне­н­ня укр. генетиків у галузі Г. б. та молекуляр. генетики: від­кри­т­тя 1937 М. Тарнавським здатності екзоген. ДНК контролювати процеси рекомбінації у евкаріотів; від­кри­т­тя 1938 М. Тарнавським, С. Гершензоном, П. Ситьком мутаген. дії екзоген. ДНК дрозофіли; роз­робле­н­ня 1963 С. Гершензоном гіпотези про можливість синтезу ДНК на матриці РНК (зворотня транс­крипція); ви­вче­н­ня про­блем ген­ної інженерії та генотерапії (Г. Мацука, В. Кавсан, В. Кордюм та ін.). Окремим пита­н­ням Г. б. в Україні присвяч. дослідж. І. Бариляка, Т. Бужієвської, О. Гнатенка, О. Созінова, Ф. Поперелі, В. Без­рукова та ін. Результати дослідж. Г. б. лягли в основу концепції синтет. теорії еволюції, теорії керованої еволюції і зна­йшли подальше за­стосува­н­ня в селекції та насін­ництві рослин. В Україні осн. центром дослідж. з про­блем Г. б. рослин є Селекц.-генет. ін­ститут — Нац. центр насін­нє­знавства та сортови­вче­н­ня УААН (Одеса), де ви­вчають запасні та ферментні білки пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника. Результати цих дослідж. до­зволили зʼясувати генет. природу мінливості якості зерна пшениці та роз­робити на цій основі принципово новий метод оцінки генетично зумовленого рівня якості зерна за генет. формулами білків.

Літ.: Бердышев Г. Д., Радченко А. Н. Теория управляемой эволюции растений, животных и человека // Физика со­знания и жизни. Космология и астрофизика. 2005. № 1(17); № 2(18).

Г. Д. Бердишев, Ф. О. Попереля

Завантажити статтю