КОРДЮ́М Вiталiй Арнольдович (31. 07. 1931, Київ) — вчений-генетик. Син А. Кордюма та Л. Кордюм-Островської, чоловік Є. Кордюм, батько М. Пилипенко. Доктор біо­логічних наук (1970), професор (1993), член-кореспондент НАНУ (1991), академік НАМНУ (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Держ. премiя УРСР у галузі н. і т. (1979). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2012) та 4-го (2021) ступенів. Закін. Київський університет (1955). Працював 1958–73 в Ін­ституті мікробіо­логії і вірусології АН УРСР; від 1973 — в Ін­ституті молекуляр. біо­логії і генетики НАНУ (обидва — Київ): завідувач від­ділу регулятор. механізмів клі­­тини. Наукові дослідже­н­ня у галузi ген­ної терапії. Ви­вчає особливості функціонува­н­ня генів людини, введених у складі рекомбінант. молекул у клітини різних тканин. Засн. нового напряму ген­ної бiтехнологiї — фагозалеж. суперсинтезу, за допомогою яко­­го отримано людський ре­­ком­­бiнант. iнтерферон α-2 — «Лафе­­рон». Роз­робляє технології ген­ної терапії інсулінзалеж. діабету та атеро­склерозу.