Гершензон Сергій Михайлович

ГЕРШЕНЗО́Н Сергій Михайлович (29. 01 (11. 02). 1906, Москва — 07. 04. 1998, Київ) — фахівець у галузі молекулярної біо­логії та генетики. Син Михайла, батько Злати Гершензонів. Доктор біо­логічних наук (1942), професор (1946). Акад. НАНУ (1976), Рос. АПН (1997). Держ. премії України в галузі науки і техніки (1981, 1998). Герой Соц. Праці (1990). Державні нагороди СРСР. Закiн. Моск. університет (1927). Працював у НДI зоологiї та на каф. генетики Моск. університету (1930–35); в Iн-тi генетики АН СРСР (Москва, 1935– 37). У 1937–48, 1957–63 — завідувач від­ділу генетики, 1948–57 — старший науковий спів­робітник Iн-ту зоологiї АН УРСР (Київ), водночас 1937–41, 1944– 48 — завідувач кафедри дарвінізму і генетики Київ. університету; 1963–68 — за­ступник директора, завідувач від­ділу вірусів тварин, 1968–73 — керівник сектору молекуляр. біо­логії і генетики Ін­ституту мікробіо­логії та вірусології АН УРСР (Київ); 1973–86 — завідувач від­ділу молекуляр. генетики Ін­ституту молекуляр. біо­логії і генетики АН УРСР (Київ); 1986–87 — завідувач від­ділу молекуляр. генетики, 1987–98 — радник при дирекції Ін­ституту фізіології рослин і генетики НАНУ (Київ). Ви­вчав генетику природ. популяцiй комах та ссавців у звʼязку з про­блемами еволюцiї. Від­крив мутаген­ну дію екзоген. ДНК, встановив частоту та специфіку цього процесу, ви­вчив мутаген­ну роль вірусів та синтет. полінуклеотидів. Одержав перші екс­перим. дані про можливість зворот. пере­дачі генет. інформації від РНК до ДНК. Вперше у світі екс­периментально від­творив самозбира­н­ня інфекц. вірусу з його окремих компонентів, а також вірусну транс­дукцію одного з генів шовковичного шовкопряда, довівши можливість транс­дукції у багатоклітин. організмів. 1948–57 під час гоні­н­ня на класичну біо­логію за­знав утисків як прихильник класич. генетики. Г. — ред.-консультант «БСЭ» та «УРЕ», а також низки наук.-популяр. фільмів (зокрема «Зірка Вавилова», 1984).

Завантажити статтю