ГЕНЕТИ́ЧНА ІНФОРМА́ЦІЯ — сукупність ві­домостей про роз­виток, будову і властивості організмів, що пере­дається у спадок за допомогою генів. Інша назва — спадкова інформація. Зберігається в молекулах нуклеїнових кислот у ви­гляді послідовності нуклеотидів (див. Генетичний код). Містить ві­домості про будову всіх (бл. 10 тис.) ферментів, структурних білків та РНК клітини, а також про регуляцію їх синтезу. Будь-яке викривле­н­ня Г. і. внаслідок мутацій порушує синтез білків і нормальний роз­виток тієї чи іншої властивості або ознаки. У ДНК-вмісних вірусів Г. і. пере­дається за допомогою молекул ДНК, а у РНК-вмісних вірусів — молекул РНК.

Як носій Г. і. ДНК виконує 2 основні функції: самовід­творе­н­ня в процесі реплікації (по­двоє­н­ня) перед поділом клітин з тим, щоб кожна дочірня клітина отримала одну й ту саму інформацію; пере­дача закодованої в ній інформації молекулам інформаційної РНК (іРНК) в процесі транс­крипції (пере­писува­н­ня). іРНК пере­дає інформацію, записану 4-літерною абеткою нуклеїнових кислот, шляхом транс­ляції (пере­несе­н­ня) на 20-літерну абетку білків. Г. і. «зчитується» різними ферментними комплексами клітини. Один з таких комплексів — апарат транс­ляції, складається з понад 200 різних молекул. Г. і., що «зчитується» в процесі транс­ляції, складається з триплетів генетичного коду і містить знаки початку та кінця білкового синтезу. Інші компоненти Г. і. «зчитуються» апаратами реплікації, транс­крипції, а також інших процесів, що оперують молекулами нуклеїнових кислот (таких як репарація, рестрикція, модифікація, рекомбінація, сегрегація) та різними регуляторними білками. Закладена в ДНК Г. і. локалізована в хромосомах і деяких органелах (мітохондріях, пластидах, плазмідах); пере­дається при статевому роз­множен­ні — через статеві клітини, при вегетативному роз­множен­ні — через вегетативні клітини, а у бактерій та вірусів — шляхом транс­формації, транс­дукції та конʼюгації (сексдукції).

Всі клітини багатоклітин­ного організму містять ту саму Г. і., оскільки вони є нащадками однієї первісної клітини — зиготи, яка утворюється внаслідок зли­т­тя яйцеклітини та сперматозоїда (спермія у рослин). Подальше роз­множе­н­ня клітин та пере­творе­н­ня зиготи в багатоклітин­ний організм зумовлене мітотичними поділами, які забезпечують повну пере­дачу Г. і. новим клітинам завдяки явищу реплікації ДНК. Однак клітини різних тканин одного й того ж багатоклітин­ного організму не є ідентичними за станом геному, оскільки існують механізми закономірних геномних змін (поліплоїдизації, ампліфікації, метилюва­н­ня ДНК тощо) в соматичних клітинах під час їх диференціюва­н­ня. В процесі онтогенезу в клітинах виникають також неза­про­грамовані, випадкові зміни та мутації, що призводять до зміни Г. і. У клітинах кожної тканини реалізується лише та частина Г. і., що забезпечує специфічність цієї тканини на даному етапі роз­витку.