Геногеографія
ГЕНОГЕОГРА́ФІЯ (від ген і географія) — розділ генетики, що вивчає розподіл генів в ареалі і механізми, що його визначають. Г. є складовою вчення про генофонд.
Термін «Г.» запровадив рос. генетик О. Серебровський наприкінці 20-х рр. 20 ст. Він також увів поняття «концентрація гена», «показник примітивності популяцій», «генетична дифузія», «течії у генофонді» та ін. Г. як наука сформувалася на стику генетики, еволюц. біології, географії і природн. історії. Пріоритет. напрямом Г. є реконструкція істор. процесу формування виду, ув’язування розподілу розмаїття генофонду в просторі з історією його формування. Осн. завдання Г.: вичленовування центрів походження видів і генет. ендемізму; визначення напряму осн. міграц. потоків, зон змішування геогр. форм і рас.
Значний внесок у становлення Г. як науки належить М. Вавилову, який сформулював концепцію осередків утворення сортів культур. рослин і центри їх походження.
Спочатку в геногеогр. дослідж. як генні маркери використовувалися дискретні морфол. ознаки — фени, пізніше хромосом. поліморфізм, у людини — групи крові. На сучас. рівні як маркери генофонду частіше використовуються алозими й ділянки ДНК, що варіюють. Особлива увага приділяється географії генофонду людини. Випущено спец. геногеогр. атласи насел. світу і більш детальні — насел. окремих країн. Видається фаховий наук. ж. «Genogeography» (США).
У формуванні сучас. Г. пріоритетним залишається внесок вітчизн. учених, що займалися розробленням цієї проблеми у масштабі Пн. Євразії у 1940– 80-х рр. (Ю. Ричков, М. Воронцов, С. Гершензон).
Рекомендована література
- Серебровский А. С. Проблемы и метод геногеографии // Тр. по генетике и селекции. 1930. Т. 2;
- A. E. Mourant, A. C. Kopec, K. Domaniewska-Sobczak. The Distribution of the Human Blood Groups and Other Polymorphisms. London, 1976;
- Рычков Ю. Г. Геногеография народонаселения СССР. Ленинград, 1991;
- Рычков Ю. Г., Балановская Е. В. Генофонд и геногеография населения СССР // Генетика. 1992. Т. 28, № 1;
- Алтухов Ю. П. Вклад А. С. Серебровского в генетику популяций // Там само;
- Генофонд и геногеография народонаселения. Т. 1. Генофонд населения России и сопредельных стран. С.-Петербург, 2000.
Завантажити статтю
