Географія торгівлі

ГЕОГРА́ФІЯ ТОРГІ́ВЛІ  — галузь економічної та соціальної географії, що вивчає чинники, принципи і закономірності територіальної організації торгівлі. Г. т. тісно пов’язана з географією населення та географією галузей нац. економіки. Об’єктом її вивчення є торгівля, предметом — територ. організація торгівлі. У Г. т. виділяють 2 розділи — географія внутр. торгівлі та географія зовн. торгівлі. Географія внутр. торгівлі вивчає систему купівлі і продажу товарів на внутр. ринку країни. Залежно від функції торгівлі на шляху товарів від виробників до споживачів розрізняють роздрібну й оптову торгівлю. Роздрібна торгівля виконує функцію реалізації товарів безпосередньо населенню, а також установам, організаціям і підприємствам для невироб. споживання. У зв’язку з тим, що до товарообігу роздріб. торгівлі належить переважна частина фондів предметів споживання, він відображає заг. обсяг і структуру нар. споживання. Залежно від форми власності роздрібну торгівлю поділяють на держ., приватну та колективну. Осн. завданням оптової торгівлі є реалізація товарів для дальшого продажу або перероблення. Розрізняють оптову торгівлю товарами нар. споживання (її здійснюють оптові бази), засобами виробництва (або матеріал.-тех. постачання підприємств) і с.-г. продуктами та сировиною. Географія зовн. торгівлі вивчає механізм та територ. організацію експорту та імпорту країни, форми екон. зв’язків на основі міжнар. територ. поділу праці.

Дослідження екон.-геогр. аспектів торгівлі в Україні започатковані у працях Д. Журавського, В. Кубійовича, К. Воблого, О. Діброви. Як соц. галузь сусп. географії Г. т. почала формуватися у 70-х рр. 20 ст. (І. Твердохлєбов, В. Юрківський, Є. Воронова, К. Розіна, В. Куценко). На сучас. етапі територ. аспекти дослідж. торгівлі проводять з метою розроблення рац. регіонал. торг. політики, вирівнювання регіонал. рівнів розвитку торгівлі, створення високорозвиненої сфери торг. обслуговування насел. Перспектив. розвиток і удосконалення торгівлі проводитиметься шляхом зміцнення матеріал. бази та реформування екон. відносин у галузі, покращення якісних характеристик її функціонування, підвищення організац.-тех. процесу, зміцнення взаємозв’язків промисловості та торгівлі, оптових і роздріб. підприємств, удосконалення інфраструктури товар. ринків тощо.

Завантажити статтю