Розмір шрифту

A

Економічна географія

ЕКОНОМІ́ЧНА ГЕОГРА́ФІЯ — наука, що досліджує чин­ники, закони і закономірності, особливості гео­просторової організації господарства. Заг. обʼєкт ви­вче­н­ня Е. г. — сусп. виробництво як складна госп. система, що роз­вивається і функціонує у тісному звʼязку з демо- та екол.-геогр. системами. Предметом дослідж. Е. г. є гео­простор. (територ.) організація господарства в цілому чи його окремих частин (секторів): промисловості, сільс. і ліс. госп-в, будівництва, транс­порту та ін. Е. г. ви­вчає різні форми гео­простор. організації господарства — локал., регіонал., заг.-нац., наднац. і глобальні. За охопле­н­ням компонентів господарства їх поділяють на інтеграл. (світ. госп-во, нац. комплекс країни, екон. вузол, центр, пункт) і секторні (пром. р-н, с.-г. зона чи р-н, транс­порт. вузол тощо). Функції Е. г.: теор. (об­ґрунтува­н­ня принципів, законів, закономірностей гео­простор. організації господарства, роз­виток понят­тєво-категоріал. апарату, екон.-геогр. концепцій і теорій); кон­структивна (шляхи вдосконале­н­ня гео­простор. організації господарства); пі­знавал.-осв.; виховна. Е. г. — складна наук.-інформ. і су­спільно організована система. У її складі ви­окремлюють 3 взаємоповʼязані групи наук. дисциплін: заг. (висвітлює теор. і методол. про­блеми Е. г.), галуз. (Е. г. промисловості, с. господарства, природ. ресурсів тощо), простор. (Е. г. світ. господарства, окремих країн, р-нів, центрів, пунктів). Гол. заг. законами Е. г. як науки є закони геогр. поділу праці (ГПП) та геогр. інтеграції праці (ГІП). За першим з них формують екон.-геогр. окремості — екон. центри, пункти, р-ни, нац. госп-во. За законом ГІП формують екон.-геогр. системи різних типів і мас­штабів — від наднац. до локал. Зав­да­н­ня Е. г. полягає у дослідж. систем. звʼязків між елементами гео­простор. формувань, виявлен­ні та об­ґрунтуван­ні на цій основі шляхів поліпше­н­ня гео­простор. організації господарства.

Гол. теорії Е. г.: а) екон. ра­йонува­н­ня; б) територ. системоформува­н­ня (зокрема формува­н­ня територ.-вироб. комплексів); в) роз­міще­н­ня господарства з урахува­н­ням природ., демогр., істор. та ін. чин­ників, а також концепції між­галуз. територ. комплексів та енерговироб. циклів, що роз­глядає типові вироб. процеси на основі по­єд­на­н­ня видів сировини і палива–­енергії.

Екон.-геогр. ві­домості про тер. сучас. України 9–14 ст. дають праці араб. гео­графів і мандрівників (Ібн-Хордадбе, Аль-Джайхані, Аль-Масуді, Ібн-Даст), давньорус. літописи («Повість минулих літ», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис»), де описано госп. діяльність міст, торг. шляхи, зовн.-екон. звʼязки Київ. Русі.;17 ст. — кн. франц. інж. і карто­графа Ґ. де Боплана «Description dʼUkrainie» («Опис України», Руан, 1660).

Укр. регіон. гео­графія інтенсивно роз­вивається від 2-ї пол. 18 ст. — 19 ст. На поч. 20 ст. основоположник укр. нац. гео­графії С. Рудницький роз­робив теор. основи Е. г. («Нинішня гео­графія», 1905; «Коротка гео­графія України. Ч. 2. Антропогео­графія», 1914; обидві — Львів); «Основи земле­зна­н­ня України. Ч. 2. Антропогео­графія», Уж., 1926). У період становле­н­ня укр. нац. державності (1917–22) низка авторів (С. Рудницький, К. Воблий, В. Ґеринович, В. Садовський, Б. Кістяківський, С. Остапенко, І. Фещенко-Чопівський та ін.) під­готувала навч. посібники з Е. г. України (трохи пізніше — О. Сухов, 1927); більшість з цих науковців емігрувала у 1920-х рр. Зі створе­н­ням 1927 Укр. н.-д. ін­ституту гео­графії і карто­графії під керівництвом С. Рудницького роз­почалось нове від­родже­н­ня Е. г. (припинене з його арештом 1933). Від 1928 екон.-геогр. дослідж. здійснювалися По­стій. комісією по ви­вчен­ню продуктив. сил при ВУАН (від 1934 — Рада по ви­вчен­ню продуктив. сил при ВУАН, кер. О. Шліхтер), від 1936 — Ін­ститутом економіки УРСР (К. Воблий, Я. Фейгін). 1937 за ред. В. Кубі­йовича ви­дано «Атлас України й сумежних країв», 1938 — «Гео­графію українських і сумежних земель» (обидва — Львів). Упродовж 1920–30-х рр. написано фундам. праці з теорії і методології Е. г. та екон. ра­йонува­н­ня (В. Садовський, А. Синявський). У післявоєн. період великий внесок в укр. Е. г. зробили О. Діброва, М. Паламарчук, Л. Корецький, А. Ващенко, Д. Богорад; у 1960–80-і рр. — Ф. За­ставний, Я. Жупанський, М. Ігнатенко, М. Пістун, О. Топчієв, О. Шаблій, І. Горленко, В. Поповкін, А. Голиков, С. Іщук. Започатковано Е. г. зарубіж. країн (Ф. Мачихін, В. Юрківський, М. Гонак, Б. Яценко та ін.). Серед сучас. укр. економгео­графів — В. Нагірна (АПК), В. Руденко (природні ресурси), О. Паламарчук (матем. моделюва­н­ня) та ін. Роз­витку екон.-геогр. карто­графува­н­ня тер. України сприяють дослідж. А. Ващенка, П. Золовського, Л. Руденка, Т. Козаченко, І. Левицького, Я. Жупанського, О. Шаблія та ін. Результати цих дослідж. друкуються в «Українському гео­графічному журналі», зб. «Економічна і соціальна гео­графія» (обидва — Київ), «Історія української гео­графії» (Тернопіль), «Часопис соціально-економічної гео­графії» (Харків).

Літ.: Пістун М. Д. Основи теорії су­спільної гео­графії. К., 1996; Жупанський Я. І. Історія гео­графії в Україні. Л., 1997; Шаблій О. І. Основи загальної су­спільної гео­графії. Л., 2008.

О. І. Шаблій

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2009
Том ЕСУ:
9
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Наука і вчення
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
18767
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
823
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 10
  • середня позиція у результатах пошуку: 22
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 22): 1333.3% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Економічна географія / О. І. Шаблій // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-18767.

Ekonomichna heohrafiia / O. I. Shablii // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at: https://esu.com.ua/article-18767.

Завантажити бібліографічний опис

Бібліотекознавство
Наука і вчення  |  Том 2  |  2003
О. С. Онищенко
Біоенергетика
Наука і вчення  |  Том 3  |  2004
В. М. Войціцький
Біокібернетика
Наука і вчення  |  Том 3  |  2004
Б. Л. Палець
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору