Геотектоніка
ГЕОТЕКТО́НІКА (від гео… і тектоніка) — галузь геології, що вивчає структуру верхньої твердої оболонки Землі (земної кори та верхньої мантії Землі), їх рух та розвиток у часі і просторі. Г. розробляє методи дослідж. (структур., формацій., аналіз перерв та неузгоджень, фацій та потужностей, змінність обʼємів відкладів та вулканів, структур. тектоніки, палеотектоніки). Широко використовуються геофіз., геодез., геоморфол., структурно-геоморфол., тектоно-магматичні реконструкції, аерокосм. методи та ін. В останні десятиліття застосовують методи тектонофіз. моделювання, тектонофаціал. аналізу. В завдання Г. входить визначення послідовності, часу та умов формування структур; вона також дає основу для дослідж. в ін. областях геології; її знання необхідні при пошуках, розвідці та експлуатації родовищ корис. копалин та інж.-геол. пошуках.
У сучас. Г. намітилось значне протистояння в розумінні ролі вертикал. і горизонтал. рухів при створенні структур різного рангу. Визнану і успішно застосовувану протягом остан. століть теорію геосинкліналей, що вивчає процеси перетворення земної кори океаніч. типу в континентальний та її нарощення за рахунок океанічної, активно протиставляють концепції глобал. тектоніки плит, де цей процес розглядається в зворот. напрямку. В звʼязку з новими геол. і геофіз. матеріалами широкого розвитку набула теорія глибин. розломів і блок. будови тектоносфери. Осн. проблеми сучас. Г. можна визначити як такі, що є актуал. у вирішенні взаємозвʼязку глибин. і приповерхневих факторів еволюції тектоносфери, закономірностей взаємовідношення інʼєктив., плікатив. та дизʼюктивних структур різних глибин, рангів і морфології. Є підстави для успіш. руху досліджень у цьому напрямку на основі концепції тектоорогенії, розломно-блокової тектоніки та ротацій. контролю дислокації, що розроблялись і продовжують розроблятися школою укр. геологів В. Бондарчука, І. Чебаненка, А. Чекунова, К. Тяпкіна, О. Слензака та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
