Верхня мантія Землі

ВЕ́РХНЯ МА́НТІЯ ЗЕМЛІ́ — одна з внутрішніх складових частин нашої планети, які називають її оболонками, або геосферами. За ви­значе­н­ням видат. геохіміка В. Вернадського, вони являють собою більш або менш правильні концентричні шари, що охоплюють всю Землю і змінюються з глибиною у вертикал. роз­різі. У цілому внутр. структура Землі схожа на будову головки цибулі, тобто має багаторазове обгорта­н­ня менших тіл більшими. В. м. З. є третьою гео­сферою Землі. Вона знаходиться під літосферою (тверда камʼяна оболонка товщиною 150–200 км), над якою залягає земна кора з товщиною 35–45 км. Товщина ж самої В. м. З., або астеносфери — бл. 670–700 км. Нижньою її межею є шар Голицина. Усі гео­сфери Землі виділені на основі даних про зміни швидкостей сейсміч. хвиль у напрямку до центр. частин Землі. При цьому при­ймається, що зміни швидкостей зумовлені зміною з глибиною щільності глибин. речовини та, від­повід­но, зміною її хім. і мінералог. складу. Вважається, що В. м. З. складається з більш щільних гірських порід (базальти, піроліти та ін.), ніж літо­сфера (пере­важно граніти та їхні аналоги). В остан­ні роки геофізики приходять до висновку, що зміна щільностей речовини В. м. З. та ін. гео­сфер зумовлена не стільки зміною їхнього хім. складу, скільки фазовими пере­ходами їх речовин. У тих глибин. зонах, де фазові зміни призводять до ущільне­н­ня речовини, їхні обʼєми зменшуються, а над ними від­буваються опуска­н­ня земної кори та літо­сфери в цілому. Над місцями фазових роз­ширень глибин. мас В. м. З. ділянки літо­сфери, навпаки, пі­ді­ймаються. Таким механізмом геологи пояснюють коливал. рухи земної кори. Деякі геологи-теоретики говорять про наявність у В. м. З. т. зв. глибин. течій речовини Землі. Вважається, що ці течії роз­ривають літо­сферу на блоки (континенти) та пере­міщують їх у горизонтал. напрямках на сотні і тисячі кілометрів. Ці новітні геол. уявле­н­ня ві­домі під на­звою «нова глобальна тектоніка», або «тектоніка плит». В. м. З. має прямий вплив на магматичні, седиментаційні, метаморфічні, тектонічні та рудотворчі процеси, що від­буваються в земній корі.

Літ.: Бондарчук В. Г. Основные во­просы тектоорогении. К., 1961; Вин­ник Л. П. Ис­следования мантии Земли сейсмическими методами. Москва, 1976; Чебаненко И. И. Разломы Земли. К., 1969; Федорин Я. В. Модель эволюции ран­ней Земли. К., 1991; Лебідь М. Геосинкліналі — платформи чи тектоніка плит? // Геолог України. 2003. № 1; Ступка О. Про­блеми тектоніки України на сучасному етапі геологічної науки // Там само. 2004. № 2.

І. І. Чебаненко

Завантажити статтю