ГИ́ЖА Олександр Романович (13. 09. 1936, с. Юзефівка, нині Йосипівка Козятин. р-ну Вінн. обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1968). Закін. Київський університет (1970). Працював у період. ви­да­н­нях Києва, зокрема в ред. ж. «Україна» (1969–74), відп. секр. г. «Друг читача» (1974–76). Від­тоді — на творчій роботі. Дебютував новелою «Дві склянки» у г. «Комсомольський прапор» (Івано-Франківськ, 1959). У новелах і повістях виявив увагу до внутр. світу людини, актуал. морал.-етич. колізій. Події 2-ї світової війни осмислює у повістях «Гарячий сніг» (1970), «Неві­домий плацдарм» (1981), «Гірська роса» (1987; усі — Київ) та низці новел. Кн. «Глибока межа» (К., 1987) містить однойм. роман, в якому Г. зобразив долю укр. селян в роки колективізації та 2-ї світової війни, а також повість «Одна в бункері» (її продовже­н­ня — повість «Чорні привиди опівдні», Х., 1986) про трагічні повоєн­ні події в Зх. Україні. Письмен­ник тяжіє до від­творе­н­ня соціально значущих та морал.-етич. (як в істор. романі «Облога Кармалюка», К., 1993) конфліктів у гостросюжет. оповіді. Провід. мотив любові та вболіва­н­ня за свій народ. Добірки поезій Г. друкувалися у ж. «Київ» (1996, № 9–10; 2000, № 11–12). Здійснив пере­клад Біблії українською мовою, опубл. лише частково («Євангелія від Івана: В 2 т.», Окленд; Белфаст, 2002). Окремі його твори пере­кладено рос., білорус., вірм., казах. та ін. мовами.