Гідрогеологія

ГІДРОГЕОЛО́ГІЯ (від гідро… і геологія) — галузь геології, наука про під­земні води (п. в.), процеси їх формува­н­ня, заляга­н­ня і руху, властивості і склад, а також викори­ста­н­ня в народно-господарських цілях. Г. тісно повʼязана з інж. геологією через гідрогеол. процеси: карст, суфозію, під­топле­н­ня, зсуви, просадочність лесових ґрунтів та ін.; з фундам. науками: фізикою, хімією, математикою, географією, біологією, медициною.

Виникне­н­ня Г. від­носиться до 18 ст., а становле­н­ня як науки — до 2-ї пол. 19 ст. За кордоном важливу роль у її становлен­ні ві­діграли франц. вчені А. Дарсі, Ж. Дюпюї, А. Шезі; нім. — Е. Принц, К. Кейльхак; амер. — А. Хазен, Ч. Сліхтер, О. Мейнцер, Ч. Тейс. У Росії особлива роль належить М. Жуковському, М. Па­вловському, О. Сіліну-Бекчуріну, Г. Каменському, О. Ланге, Н. Толстихіну, Ф. Саваренському, П. Кліментову, В. Шестакову та ін. В Україні значний внесок у Г. зробили М. Головкінський, А. Бабинець, І. Жернов, Ф. Руденко, Ю. Гапонов, К. Маков та ін.

Предметом Г. є ви­вче­н­ня походже­н­ня, роз­по­всюдже­н­ня, міграції, якісних і кількіс. змін у процесі взаємодії з гірськими породами в часі. В Україні традиційно Г. поділяють на кілька галузей: заг. Г.; динаміка п. в.; гідрогеохімія; регіон. Г.; методика гідрогеол. дослідж.; пошуки та роз­відка родовищ п. в.; Г. родовищ корис. копалин; меліоративна Г.; Г. мінерал. вод; палео­гідрогеологія. Заг. Г. — наука про п. в., їх походже­н­ня, формува­н­ня, умови заляга­н­ня, закони руху, фіз. та хім. властивості. Динаміка п. в. ви­вчає кількісні закономірності руху п. в., є теор. основою гідрогеол. роз­рахунків, про­гнозів і моделюва­н­ня. Гідрогеохімія ви­вчає хім. склад п. в. і геохім. процеси: формува­н­ня хім. складу та закономірність міграції хім. елементів п. в. у взаємодії з гірськими породами та ін. типами природ. вод земної кори. Регіон. Г. ви­вчає закономірності регіон. пошире­н­ня п. в. (ґрунтових і артезіанських), їх звʼязок з геол. структурами і фіз.-геогр. умовами, а також здійснює гідрогеол. ра­йонува­н­ня тер. України від­повід­но до гідрогеол. умов. Осн. одиниці гідрогеол. ра­йонува­н­ня: артезіан. басейни; гідрогеол. масив; гідрогеол. складчасті області. Артезіан. басейни: Дні­пров.-Донец., Волино-Поділ., Причорномор. Гідрогеол. масив — УЩ. Гідрогеол. складчасті області: Карпатська, Крим., Донец. Осн. види гідрогеол. дослідж.: гідрогеол. зйомка, роз­відувал. та дослідниц. роботи. Стаціонарні спо­стереже­н­ня за режимом і балансом п. в. виконуються з метою зʼясува­н­ня Г. умов для роз­вʼяза­н­ня нар.-госп. зав­дань (пошуків родовищ п. в., меліорації земель тощо). Пошуки та роз­відка родовищ п. в. спрямовані на забезпече­н­ня водою (в першу чергу питною) обʼєктів нар. господарства, а також скла­да­н­ня кадастру п. в. України. Г. родовищ корис. копалин ви­вчає вплив п. в. на процес видобува­н­ня корис. копалин (твердих, рідких і газоподіб.). Меліорат. Г. — наука про гідрогеол. умови р-нів недо­статнього та надмір. зволоже­н­ня. Забезпечує наук. об­ґрунтува­н­ня меліорат. заходів та управлі­н­ня складними гідрогеол. системами і процесами під час здійсне­н­ня меліорат. робіт і функціонува­н­ня від­повід. систем. Г. мінерал. вод ви­вчає пита­н­ня формува­н­ня сольового і газового складу мінерал. вод, походже­н­ня осн. їх типів, родовищ, ресурсів і умов викори­ста­н­ня. Палео­гідрогеологія ви­вчає геол. умови давніх епох, особливості і вплив їх на формува­н­ня сучас. п. в., їх геол. роль і діяльність.

Завантажити статтю