Гідроекологія

Визначення і загальна характеристика

ГІДРОЕКОЛО́ГІЯ (від гідро… і екологія) — галузь біології, що ви­вчає водні екосистеми або їх частини як цілісну систему взаємодіючих живих (біо­тичних) і неживих (абіо­тичних) компонентів. У сучас. біол. науці виділяють суборганізмові (молекуляр., ген­ний, клітин., тканин.), організмовий та надорганізмові (популяц., біо­ценот., екосистем. та біо­сфер.) рівні організації живого. Г. ви­вчає закономірності життя пере­важно на надорганізм. рівнях, у нерозривному звʼязку з умовами водного середовища та прилеглих територій. Найширше Г. використовує дані гідрол. і гідрохім. дослідж. таких наук, як екол. гідрологія та екол. гідрохімія. Серед найважливіших напрямів Г. — водна радіо­екологія та водна токсикологія. Осн. методи Г.: спо­стереже­н­ня в природі; ви­вче­н­ня видового складу гідробіо­нтів та кількіс. показників роз­витку окремих видів; хім. аналіз води та дон­них від­кладень; екс­перименти на окремих популяціях, біо­ценозах та екосистемах; лаб. та матем. моделюва­н­ня водних екосистем; за­стосува­н­ня новітніх тех. засобів — під­вод. телебаче­н­ня, різних датчиків — для отрима­н­ня оператив. інформації про стан водяних організмів. Для опрацюва­н­ня отриманої інформації за­стосовується компʼютерна техніка (еко­інформатика).

Г. як самост. наука сформувалася в Україні на­прикінці 20 ст., коли в навч. про­грами ВНЗів (зокрема Києво-Могилян. академії, Київ. університету, Нац. аграр. університету та ін.) були введені спец. курси з Г.

Г. — це також і соц.-екол. дисципліна, що ви­вчає антропоген. вплив на якість води, стан та функціонува­н­ня водних екосистем в цілому як складових довкі­л­ля людини. Серед осн. чин­ників антропоген. впливу: гідротех. будівництво, зокрема зарегульовува­н­ня річк. стоку при споруджен­ні гребель; випрямле­н­ня русел річок; по­глиблюва­н­ня дна; ски­да­н­ня у водні обʼєкти за­бруднених вод; надходже­н­ня за­бруднювачів з водо­збір. площі. Однією з осн. про­блем сучас. Г. є якість води, зокрема екол. основи її формува­н­ня в екосистемах різних водних обʼєктів (річках, озерах, водо­сховищах, морях і океанах), процеси за­брудне­н­ня — само­очище­н­ня, реакції екосистем на різні антропоген­ні впливи. За умов посиленого антропоген. впливу біол. продуктивність водойм істотно знижується, тому вона без­посередньо повʼязана з якістю води. Гідроекол. дослідж. сприяють найбільш раціональному та економічно ефективному вирішен­ню про­блем збереже­н­ня довкі­л­ля (т. зв. менеджмент довкі­л­ля). Особливого значе­н­ня набули гідроекол. про­блеми для України, яка є однією з малозабезпечених водними запасами країною Європи (в середньому на душу населе­н­ня припадає бл. 1,0 тис. м³ місц. водних ресурсів, для порівня­н­ня в Європі — 4,6 тис. м³). Дефіцит водних ресурсів призводить до того, що здатність водойм до від­новле­н­ня якості води на­ближається до критич. рівня і, разом з тим, зменшується біол. різномані­т­тя водного середовища. Ви­вче­н­ня механізмів функціонува­н­ня водних екосистем є основою для виріше­н­ня багатьох зав­дань, повʼязаних з під­вище­н­ням продуктивності водойм, поліпше­н­ням якості води в них та здійсне­н­ням водо­охорон. заходів на водо­збір. площах. Деякі пита­н­ня Г. ви­вчає гідробіологія.

В Україні про­блеми Г. досліджують в Ін­ституті біо­логії пд. морів НАНУ (Севастополь), Ін­ституті гідробіо­логії НАНУ (Київ), НДІ біо­логії Дні­проп. університету, Укр. НДІ екол. про­блем (Харків), а також в Ін­ституті риб. господарства УААН (Київ), Пд. НДІ мор. риб. господарства та океано­графії (м. Керч, АР Крим). Як навч. дисципліну Г. за­проваджено в Нац. університеті «Києво-Могилян. академія», Нац. аграр. університеті (Київ), Херсон. аграр. університеті та ін.

Літ.: Кон­стантинов А. С. Общая гидробиология: Учеб. Москва, 1972; Романенко В. Д. Основи гідро­екології. К., 2001; російською мовою — К., 2004.

В. Д. Романенко

Завантажити статтю