Воробкевич Сидір Іванович

ВОРОБКЕ́ВИЧ Сидір Іванович (псевд. і крипт.: Данило Млака, Демко Маковійчик, Морозенко, Семен Хрін, Волох, Исидор В., И. В., Д. М. та ін.; 05 (17). 05. 1836, Чернівці — 05 (18). 09. 1903, там само) — письмен­ник, композитор, педагог, громадський і церковний діяч. Батько Є. Воробкевича. Навч. у Чернів. гімназії (1849–56) та духов. семінарії (1856–60). Початки муз. освіти здобув у цих навч. закладах, під­вищував музико­знавчу кваліфікацію у Віден. консерваторії (1868; кл. Ф. Крен­на). Був священиком у буковин. с. Давидени, Руська Молдовиця. Від 1867 жив і працював у Чернівцях. Викладав музику і співи у духов. та учител. семінаріях, гімназії, реал. училищі, спів­очій школі, від 1875 — на богослов. факультеті Чернів. університету. Багато уваги приділяв фольклорист. діяльності, організації хор. мистецтва в краї, під­готовці й ви­дан­ню під­ручників з музики і співу для шкіл: «Allgemeine Musiklehre» («Загальне музико­знавство», 1869), «Збірник пісень для шкіл народних, нижчих класів гімназійних і реальних», «Спів­ан­ник для господарських діточок» (обидва — 1870), «Спів­ан­ник для шкіл народних» (1889) та ін. Уклав і видав літ. альманах «Руська хата» (1877). Один із засн. (1869), чл., голова (1880–83), почес. чл. (від 1887) товариства «Руська бесіда» (Чернівці), почес. чл. товариства «Просвіта» (від 1871), голова «Руського літературно-драматичного товариства» (1884, Чернівці). 1874 здійснив по­їздку до Києва як делегат історико-археол. зʼ­їзду, що ві­діграло важл. роль у його особистому і творчому житті. Як письмен­ник дебютував 1863 у літ. зб. «Галичанин» (Львів) циклом віршів «Думки з Буковини». Автор багатьох поет., проз., драм. творів романт. і реаліст. характеру, які друкувалися в зх.-укр. періодиці 19 ст. («Буковинський православний календар», «Бібліотека для молодіжі», «Правда», «Буковина»). Осн. частина літ. доробку В. — емоц., мелод., написані в стилі нар. пісні, різні за змістом ліричні твори: про любов до Буковини, України загалом, рідної мови («То моя Буковина», «Рідний край», «Буковино дорога», «Рідна мова»), духовну єд­ність українців, соборність укр. земель («Де серце моє», «У степу», «На красній Україні»), коха­н­ня, соц.-побут. та родин­но-побут. стосунки (цикли «Пісні без імʼя», «Думки»). Поезія В. містить й ліро-епічні твори: істор. поеми («Мурашка», «Тиміш Хмельницький», «Нечай»), балади і поеми на соц.-побут. та родин­но-побут. тематику («Гостинець з Боснії», «Скаменіла Багачка», «Убога Марійка», «Гуцульська доля»). Написав низку проз. творів: оповіда­н­ня з життя села («Циганка», «Хто винен?», «Маковейка»), буковин. шляхти («Амброзій Остапкевич», «Панич Леонід»), про боротьбу українського народу, пд. словʼян проти турец. поневоле­н­ня («Турецькі бранці», «Месть чорногорця»), худож. нарисів («Мошул Николай Сучавський», «Наш театр у повітовім містечку Н.»). В. зробив вагомий внесок у роз­виток укр. драматургії, створивши мелодрами і драми з життя села («Гнат Приблуда», 1875; «Убога Марта», 1878; «Новий двірник», 1883 та ін.), робітн. Борислава («Блудний син», 1885), на істор. тему («Василько Ро­стиславич», 1882; «Петро Конашевич-Сагайдачний», 1884; «Кочубей і Мазепа», 1891 та ін.). У доробку письмен­ника є гуморист. твори: жартівл. вірші («Дай, шинкарочко, вина», «Світлий отче Харалампій», «Каплиця», «Монастир»), оповіда­н­ня «Амброзій Остапкевич», цикл гуморесок про Без­глуздів, комедії-оперети та ін. В. залишив значну за обсягом, різноманітну за жанрами і тематикою муз. спадщину: музику до всіх своїх драм та мелодрам, до 15-ти пʼєс ін. авторів («Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Добош» А. Стечинського, «Новий Дон Кіхот» О. Фредро та ін.), низку комедій-оперет, водевілів («Золотий мопс», 1879; «Пані молода з Боснії», 1880; «Пан мандатор», «Янош Іштенгазі», обидва — 1882; та ін.; усі — за влас. текс­тами), інструм. твори — для оркестру, фортепіано, скрипки, флейти, гітари («Роз­голоси Буковини», «Серенада», «Романеска», «Полька», «Полька-мазурка»); понад 400 хорів патріот. та лірично-побут. змісту, з них більше 200 — на власні текс­ти («Кантата на роковини знесе­н­ня панщини», «Цар-ріка, наш Дні­про», «Збудилась Русь», «Над Прутом у лузі»), 30 — на слова Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Думи мої», «Тече вода», «Утоптала стежечку»), а також І. Франка («Весно, що за чудо», «Роз­ливайся, лозо, борзо», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»), М. Шашкевича, Ю. Федьковича та ін.; понад 40 соло­співів на власні текс­ти, 20 вокал. дуетів і квартетів у су­проводі фортепіано; обробки нар. пісень (цикли «Руська кадриль», «Гей, словʼяни, брати мої», «Вінок, сплетений з 36 рідких квіток»); духовну музику — літургії, псалми, гімни («Святий Боже», «Херувимська», «Отче наш», «Хваліте Господа», «Христос воскрес» та ін.). В. прислужився певною мірою й румун. муз. культурі. Створив на основі зразків румун. фольклору, текс­тів окремих румун. письмен­ників (М. Емінеску, В. Александрі) низку оригін. композицій та пісень, які включив до власноруч створеного посібника з музики і співу для румун. шкіл «Colecţiune de căncece pentru şcoalele populare» («Збірник пісень для народних шкіл», 1889). В. ві­домий як православ. діяч, архі­пресвітер, ред. (від 1882) укр. матеріалів для церк. ж. «Candela». Залишив унікал. зразки церк.-проповідн. публіцистики — «науки» для народу, які (їх понад 100) друкувалися на сторінках ж. «Candela», були ви­дані також окремими книгами: «Науки над­гробні для сельського народа» (1891), «Десять Заповід­ей Божих і Молитва Господня» (1893), «Науки для народа» (1899). Автор наук.-популяр. та публіцист. статей, тематично повʼяз. з його багато­гран. (громад.-культур., фольклорист., літературо­знав., мистецтво­знав.) діяльністю: «Наша народна пісня» (1865), «Пере­днє слово» (до альманаху «Руська хата», 1877); роз­ділу «Музика» колект. моно­графії «Bukowina in Wort und Bild» («Буковина у слові та малюнку», 1899), циклу статей «Наші композитори» («Михайло Іванович Глінка», «Михайло Вербицький; обидві — 1879), «Борислав і його земні скарби» (1885) та ін. Серед учнів В. — П. Бажанський, Є. Мандичевський, Ч. Порумбеску. Щорічна літ.-мист. премія ім. В. засн. 1993 Чернів. облдерж­адміністрацією та НСПУ.

Завантажити статтю