Бажанський Порфирій Іванович

Визначення і загальна характеристика

БАЖА́НСЬКИЙ Порфирій Іванович (22 (за ін. даними 24). 02. 1836, с. Белелуя, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 29. 12. 1920, Львів) — священик, композитор, музико­знавець, письмен­ник, фольклорист. Батько О. Бажанської-Озаркевич. Закін. Львів. духовну семінарію (1866). Музики на­вчався приватно у С. Воробкевича, І. Лаврівського та І. Гуневича. Учитель музики у Львові (1863–71). У 1871–1920 був священиком у с. Сороки (нині Сороки-Львівські Пустомитів. р-ну Львів. обл.) та Жабʼє (нині смт Верховина Івано-Фр. обл.). Разом з власними записами видав понад 4 тис. укр. нар. мелодій, записаних іншими збирачами фольклору з Галичини: «Русько-народні галицькі мелодії» (Л., 1905–12, 10 вип.). І. Франко з цього приводу у ст. «Лисенкове свято в Австрії» (1904) зустрів прихильно справу збира­н­ня та наукове вистудіюва­н­ня укр. нар. пісень у Галичині, водночас скритикував: «Велику збірку о. Бажанського, з теоретичними працями про музику, які опубліковував сей збирач, він у значній мірі ском­проментував наукову вартість і самої збірки». Автор праць, ви­даних у Львові: «Історія руського церковного пінія» (1890), «Русько-народна поетична і музикальна ритміка», «Малоруський музикальний народний тон» (обидві — 1891), «Малоруська народна мелодика» (1892), «Русько-народна музикальна гармонія», «Русько-народна музикальна опера» (обидві — 1900), «Ціха і будова стародавньої музикальної гармонії», «Нова метода записува­н­ня русько-народної мелодії» (обидві — 1904), «Русько-народний музикальний стиль» (ч. 1, 1907; ч. 2, 1911), «Русько-народна натуралістична музика» (1913), а також посібника «Повна інструментація європейських і руських народних інструментів» (1914). Спільно з А. Вахнянином уклав першу в Галичині збірку творів укр. композиторів «Кобзар» (чол. вокал. квартети; 1885). Автор оперет на власні лібрето: «Параня», «Сибірячка», «Сузан­на», «Німа», «Сирітка», «Маруся» (1870–1911, Львів); музики до пʼєс «Покійний Опанас» Ю. Янковського (1869), «Гнат Приблуда» С. Воробкевича, «Олеся» (1883), «Марійка» (1891), «Галя» П. Свенціцького; оркестр., хор. творів (4 літургії; 2–4 — 1907–11). Опери Б. були в репертуарі театру товариства «Руська бесіда» у 70–90-і рр. Б. був видатним пасічником, винахідником вулика власної кон­струкції, за­провадив новий метод роюва­н­ня бджіл, що дав змогу істотно збільшити збір меду. Свої досліди та спо­стереже­н­ня друкував у ж. «Bartnik postępowy», що виходив у Львові. Окрім того, написав низку книжечок: «Календарик пасічнічий» (Л., 1877; 1879), «Природа і житє пчол» (Б. м., б. р.), «Новая господарка в медовой пасєце» (Л., 1902; 1912), «Медодайні рослини» (Л., 1881). У 1986 у с. Белелуя від­крито памʼятний знак Б.

Літ.: Левицкий И. Е. Прикарпатская Русь в 19-м веке в био­графиях и порт­ретах ее деятелей. Л., 1901. Т. 1, вып. 3; Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині. Л., 1934; Рудка Б. Порфирій Іванович Бажанський (1836–1920): До 160-річчя з дня народж. // Укр. пасічник. 1996. № 4.

П. К. Медведик

Завантажити статтю