Всесвітні форуми українців
ВСЕСВІ́ТНІ ФО́РУМИ УКРАЇ́НЦІВ (ВФУ) — зібрання представників світового українства з метою консолідації зусиль у розбудові української державності. Ідею всесвіт. зібрання українців запропоновано «Укр. клубом» у Женеві (голова П. Чижевський). 1920 у г. «Укр. голос» було вміщено відозву про єднання «До всіх громадян-українців Великої Наддніпрянської України, Бессарабії, Чорноморії, Середньої Азії, Сибіру, Зеленого Клину, Галичини, Буковини, Карпатської України, Лемківщини, Злучених Держав Північної Америки, Канади, Арґентини, Бразилії й інших земель, де тільки живуть українці». Однак реалізація ідеї проведення форумів світ. українства стала можливою лише після здобуття Україною держ. незалежності. Організац. комітет підготовки ВФУ: товариства «Україна», «Просвіта», НРУ, комітет «Укр. родина» та Комітет у справах національностей при КМ України. Серед іноз. членів — керівники Світ. конгресу вільних українців, Укр. нар. союзу (США), Конгресу українців Канади, Союзу укр. організацій Австралії, НТШ у Франції, Об’єдн. українців у Польщі. Голова організац. комітету — М. Жулинський. 1-й ВФУ відбувся в серпні 1992 у Києві; понад 1,5 тис. делегатів від укр. громад із 26-ти країн світу.
Було прийнято «Маніфест політичних партій, рухів, об’єднань, угруповань, громадських організацій України, політичних партій, екзильних адміністрацій та середовищ зарубіжного українства з нагоди перших роковин Української самостійної Держави». Створ. постійно діючий орган ВФУ — Українську Всесвітню Координаційну Раду у Києві (голова — І. Драч).
2-й ВФУ відбувся у Києві в серпні 1997. На ньому були присутні 450 делегатів і стільки ж гостей із 47-ми країн світу та 250 делегатів і 1200 гостей з України. Форум пройшов під гаслом «У співпраці та єднанні увійдемо в XXI століття». На пленар. засіданні виступали Президент України, Голова ВР, Прем’єр-міністр, гості, делегати. Обговорено питання етніч. ідентичності, розвитку освіти і культури, духов. єднання церков, нац. безпеки, української мови, потреби укр. часописів, взаємодії благодій. організацій світу, питання екології, охорони здоров’я, жін. руху та ін.; приділено увагу ролі діаспори в налагодженні екон. зв’язків, проблемі формування інформ. простору. Прийнято Держ. програму «Українська діаспора на період до 2000 року». 2-й ВФУ змістом і спрямованістю засвідчив якісно новий етап процесу консолідації світ. українства і закликав усіх представників різних укр. політ. сил, громад, партій і рухів, віруючих і невіруючих об’єднатися у спіл. праці на благо незалеж. України.
3-й ВФУ відбувся у серпні 2001. Політ. протистояння між владою та опозиц. партіями посилювало у делегатів гостре відчуття проблем, перед якими опинилися Україна, зокрема низький рівень життя, недостатня увага держ. органів до питань відродження укр. культури, свободи слова. Полеміка з політ. арен переносилася до зали зібрання світ. українства. Відбулися засідання секцій за напрямами: мовного будівництва, молодіж. політики, освітня, наук.-тех., політол., інформ., культурол., екон., екол., правова, охорони здоров’я, а також наук. конф. У Резолюції делегати ВФУ відзначили, що Україна стверджує себе повноправ. суб’єктом європ. та світ. співтоварист, засвідчила курс на європ. інтеграцію. Водночас наголошувалося на тому, що екон. та соц. втрати ринк. реформ величезні й призвели до зменшення більш як на 50 % вироб. потенціалу країни, загрозливого падіння рівня життя народу, погіршення здоров’я нації, різкого зменшення кількості населення, посилення соц. нестабільності та політ. напруження, почуття безвиході, розчарування. Делегати ВФУ висловили занепокоєння станом розвитку духовно-інтелект. потенціалу, української мови, серйозну тривогу викликала проблема інформ. безпеки України, насамперед втрати нац. інформ. простору. У підсумк. документі підкреслено, що вільна, заможна, демократ. нац. Українська Держава можлива в єдності патріот., демократ. сил. ВФУ фінансовані гол. чином урядом України.
Завантажити статтю
