Вуглемеханізація Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут

«ВУГЛЕМЕХАНІЗА́ЦІЯ» Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут  — наукова установа, що займається розробленням та організацією виробництва устаткування для видобутку вугілля. Засн. 1960 у Луганську як «УкрНДІгідровугілля», від 1972 — гол. структурна одиниця НВО «Вуглемеханізація», від 1997 — Держ. ВАТ із сучас. назвою. У структурі Інституту — 8 н.-д. та проектно-конструктор. відділів (надґрунтових, монорейкових доріг і обслуговування підзем. транспорту, гідромеханізації, технології та механізації допоміж. процесів на стаціонар. установках та вантажно-розвантажувал. робіт, технології та механізації при проведенні та утриманні виробок), а також окремий підрозділ — експерим. база «Вуглемеханізація». Гол. завдання Інституту — розроблення і впровадження у виробництво високоефектив. машин. устаткування, пристроїв, інструменту та технологій з метою комплекс. механізації допоміж. робіт і ручної праці при видобутку вугілля. Створює нову техніку та технології, що забезпечують зниження трудомісткості доставки, монтажу та демонтажу механізов. комплексів, проведення підготовчих робіт, утримання та ремонт гірн. виробок, обслуговування стаціонар. установок, застосування гідромеханізації для видобутку вугілля, гідротранспортування вугілля й породи у шахті, розташування породи на поверхні з урахуванням охорони довкілля тощо. Фахівці Інституту розробили та впровадили у виробництво монорейкові та канатні дороги для механізов. доставки матеріалів, устаткування й людей у гірн. виробки, типорозмірні ручні лебідки для вантажно-розвантажувал. робіт, платформи для переміщення габарит. та негабарит. елементів аркового кріплення, трубопровідну арматуру, шахт. рейковий інструмент — усього понад 90 найменувань гірничошахт. устаткування. Інститут бере участь у виконанні Держ. програм з підвищення безпеки праці на вугіл. шахтах і є провід. установою в Україні з вирішення питань стикування конвеєр. стрічок мех. шарнір. з’єднувачами. Серед відомих науковців — Б. Брагін, Н. Офенгенден та ін. Перший дир. Інституту — М. Губанов (1960–62), від 1986 — О. Кузнецов.

Завантажити статтю